з`їли півтони м`яса

Півтони м`яса, удвічі менше сала, десятки мішків картоплі, всіляких овочів та приправ жителі закарпатського села Геча, що на Берегівщині цими вихідними влаштували Свято для шлунку. Місцеві кухарі змагалися у приготуванні угорських національних страв з закордонними колегами.

Посміхаючись у гарні вуса, Шандор Мезей куштує свій кулінарний шедевр: смажену свинину з капустою.

Приїхав на цей конкурс з Угорщини.

Каже, кулінарія - найкращий спосіб відволіктися від роботи в мерії й чиновницьких буднів.

Шандор Мезей, кухар-любитель з Угорщини:

- Коли я готую, душа зцілюється. Я знаю безліч рецептів м`ясних страв. Це різні супи, підливи, смаженина. Все неймовірно смачно.

Його колега по королівському любительському клубу кухарів готує їсти не тільки вдома, а й на роботі.

Він професійний кухар. Зараз чаклує над супом з кісток й десятка овочів.

Тібор Бойтол, кухар з Угорщини:

- Свою першу страву я приготував у 9 років. Це була картопля з паприкою. Правда, паприку забув додати. Але мама нічого не сказала, навпаки, дуже похвалила. З того часу кухня стала моїм життям.

Цьогоріч у фестивалі взяло участь чотири команди кухарів. Основна вимога – готувати м`ясні страви.

Лишень за приблизними підрахунками в казанах, сковорідках і на мангалах кипіло, булькало й шкварчало понад 500 кг м`яса.

Дегустаторам, а це, крім п`ятьох професіоналів, були й усі гості фестивалю, довелося не легко. Угорська кухня жирна й гостра, багата на спеції й приправи.

Бейло Якоб, житель с.Геча:

- Знаєте, ми перед цим вип`ємо трохи вина чи самогонки й потім уже все це жирне йде тільки на користь.

У Гечі мріють відродити давні традиції, коли кожна родина жила з натурального господарства і ніхто й ніколи не купував заводських наїдків, часто сумнівної якості.

Утім, відвести душу на цьому м`ясному святі могли навіть вегетаріанці. Щоправда, тільки солодкоїжки.

Каталіна Біров, м.Будапешт, Угорщина:

- Ці солодощі приготовлені вручну за моїми рецептами. Тут все натуральне: сухофрукти, горішки, різне насіння. Навіть барвники з куркуми, буряка, конюшини, чорниць і навіть цибулі!

Кілограм такого солодкого різнобарв`я коштував аж півтори сотні гривень. То ж охочіше все ж таки купували домашні ковбаси.

За них просили уп`ятеро менше.