На Закарпатті вийшли три цікаві книги

15
1

Ужгородське видавництво «Гражда», у першому місяці нового, 2012, року порадувало закарпатського читача рядом чудових, як завжди, книжок.

 

Заслуговують на увагу, у першу чергу, три книги, які мають неабияке значення для історії і культури не тільки нашого краю, а і всієї матінки України. Першою відмічу монографію Романа Офіцинського «Іван Франко в історіографічному трикутнику: інтерпретації, джерела, взаємини». Деякі фрагменти дослідження доктора історичних наук, професора УжНУ, раніше не були апробовані. Автор оприлюднив факти про нашого Каменяра вперше. Але старе вино, добре витримане – незрівняно ліпше й значно дорожче, ніж нашвидку, із поспіхом зроблене зі щойно зірваних грон.
 
Нашим людям,закарпатцям, в т.ч. виноградівцям, книгу би треба прочитати хоча б через наявність у ній, крім іншого, двох розділів: «Закарпатське франкознавство у 1898-2011 роках» та «Минуле Закарпаття у працях ІванаФранка та його послідовників».
 
Друге солідне видання закарпатського патріотичного видавництва - це книга кандидата філологічних наук з Ужгорода Наталії Ребрик, що присв»ячена дослідженню літературного розвитку Закарпаття впродовж останніх двох століть:»Люби своє. Апологія Чину». Це друге, доповнене видання, воно не потребує зайвих коментаріїв, хіба що слід згадати про передмову  і епіграф до книги  закарпатського генія, на жаль, уже покійного, лауреата Шевченківської премії, Петра Окунця. Передмова – це довго, а епіграф прочитаймо:
 
«…Коли думи, як загнані звірі,
 
Заповзають у дальній куток,
 
Не піддаймося, браття, зневірі…»
 
Та найбільше  мене схвилювала і захопила до живого книга Юрія Станинця «Червона йонотаночка». Видання «Гражди» присв»ячене 105-ій річниці від дня народження закарпатського письменника, священника і достойного сина Срібної Землі. Юрій Станинець – яскравий представник соціально-психологічної літератури Закарпаття 30-40 років минулого століття. Його літературна, теологічна, епістолярна й фольклорно-етнографічна спадщина ніколи не піддавалась цілісному аналізу.
 
Це видання, на мою думку, перше, без перебільшення, найліпше, найоб»єктивніше і повне зібрання його творів ,оскільки у відомий період нашої історії Юрій Станинець був відсторонений від суспільного життя.Щоб читач мав уяву про згадану книгу, скажу, що подібного видання у новітній історії краю ще не було. Книга пронизана  закарпатським духом, любов»ю до землі і людей, смиренністю і несприйняттям насилля і неправди, перевагою духовних цінностей над усіма іншими. Можливо, це не дуже доречно, Але, для інтриги, порівняю: відома  книга Леоніда Кучми «Україна – не Росія» недотягує до 600 сторінок.
 
Анонсоване нами видання, писане не в столиці, а в Ужгороді, трохи менше за змістом (31 облік.вид.арк.), проте більше 600 сторінок. Але не це головне- вагоміше, перш за все, що  видання скероване для тих закарпатців, яким дорога наша історія, література, культура і звичаї.
 
Видання книги Юрія Станинця «Червона йонотаночка» у такому високопрофесійному форматі і тиражем більше 1000 примірників стало можливим завдяки фінансовій допомозі управління інформації та зв»язків із громадськістю Закарпатської обласної державної адміністрації. За що ми, читачі, виражаємо теперішній владі подяку, бо підтримка закарпатських авторів – запорука незборимості закарпатського духу.

Коментарі

Ч
читач

слід згадати про передмову і епіграф до книги закарпатського генія, на жаль, уже покійного, лауреата Шевченківської премії, Петра Окунця. до відома кандидатів філологічних наук призвіще Скунць

Читайте також