Рев патрульних машин, гавкіт собак і брязкіт наручників. .Це не голлівудський бойовик, а реальне життя в гірських закарпатських селах.
Життя, впритул до кордону з Європою. Тут і без режисера ролі розписані. З одного боку - прикордонники, з іншого – нелегальні мігранти. Між ними – сотні дійових осіб.
Один з них – Віктор – колишній провідник. Він не переповідає чутки, не робить припущень, а вперше на камеру розказує те, що бачив на власні очі. Як лісовими стежками тисячі нелегальних мігрантів шукають кращої долі в Європі. Бо сам сотням сомалійців і сирійців показав дірку в кордоні.
Нині – з таким бізнесом зав’язав і заговорив – про «кватирку в Європу». Прочинену. Так, на ній захисна сітка з колючого дроту понад метр заввишки. Однак навіть для дитини вона ніколи не була перешкодою. Такий же ключик підібрав і до прикордонних нарядів. Треба бути просто спостережливим, терплячим - і графік патрулювання кордону – у твоєму розпорядженні. Тому в особистому заліку провідника – сотні ходок і жодного промаху.
Про теперішній бізнес Віктор говорить коротко і неохоче. Натякає: працювати стало ризикованіше. З ходки можна повернутися не додому, а за ґрати. Люди бояться втратити свободу, причому не лише з нашого, а й зі словацького боку. І все одно ризикують. Адже ціна ризику – тисячі доларів.
Живучи на кордоні, про священні рубежі Вітчизни мало хто думає. Тутешні реалії – на межі закону і найгірших людських рис. У цьому окремому світі - свої правила виживання. І поки десятки тисяч кілометрів кордону зяють дірками або взагалі нічим не прикриті, штурм останньої барикади на шляху до Європи триватиме, пише Олеся Комарницька, ICTV.
