Про активні сільські громади, які вирішують свої проблеми спільно з ПР ООН

Усі ми хочемо жити по-європейськи. Коли на-відуємось до закордонних сусідів, насамперед кидається в очі чистота і доглянутість більшості їхніх міст і сіл. Нам дуже хочеться жити так само. Однак для цього потрібно щось і робити.

Загалом, шанс для якісних змін у нас уже є. Три роки в Україні діє проект Європейської комісії та Програми розвитку ООН «Місцевий розвиток, орієн­тований на громаду». Його мета – підтримати місцеві населені пункти у вирішенні найважливіших проблем, перш за все у сфері охорони здоров’я, збереженні енергетики, навколишньо­го середовища, комунального водопостачання. На Закарпатті ця програма розпочала діяль­ність у березні 2008 року й з успі­хом впроваджується у 9 районах. Усього здійснюється понад 50 проектів, кожен із яких фінансово забезпечується завдяки міжнародним грантам лише наполовину, іншу частину кош­тів надає місцева влада (45 %) і безпосередньо сільська громада, створена для реалізації задуму громадська організація (5 %).

Берегівщина показала гід­ний приклад для на­слі­ду­вання – тут над втілен­ням мікропро­ектів попра­цюва­ли найкраще в області. У конкурсі перемогли п’ять сільських рад району. Всі заплановані роботи практично виконані. Є сподівання, що це лише початок позитивних змін завдяки співпраці з Європейським Союзом.

Бакта тепер із водою

Наприклад, у селі Велика Бакта вдалося повністю реконструювати водогін із питною водою – замінити 950 метрів старих іржавих труб. За справу взялася громадська організація «Відродження Бакти» (голова Янош Ердей). Нині чиста вода з’явилася у поверхових будинках, дитячому садку, амбулаторії. «Наші мешканці дуже задоволені, – каже голова села Наталія Граб. – Хоча спочатку майже ніхто не вірив, що це можливо і що ми зробимо таку грандіозну роботу. Адже серйозні прориви водогону ставалися мало не щотижня. Мешканці верхніх поверхів іноді місяцями жили без води. Нині 600 чоловік мають те, про що давно мріяли – питну воду безперебійно, щодня і щогодини».

Зараз громада вже по-іншому сприймає нововведення. Тому на черзі – реконструкція водогону в приватному секторі, де розташовані індивідуальні будинки. Мешканці згідні частково оплатити витрати на його проведення. «Тепер нам працювати буде набагато простіше, – каже Наталія Граб. – Адже є безцінний досвід, який ми отримали під час втілення проекту». В планах також підключити до центрального водогону водонапірну башту, яка вже давно не використовувалась. На кожній вулиці стоятимуть розподільчі колодязі. Єдине, що питну воду у Бакті доведеться брати з верх­нього горизонту, однак іншої немає. Можливо, у майбутньому і в цьому плані відбудуться зміни. А поки що серед позитиву також і те, що люди почали справно оплачувати комунальні послуги, за останній час було встановлено близько 200 водолічильників.

Яноші – з амбулаторією

У селі Яноші була проблема з амбулаторією. Збудована ще у 1975 році, вона перебувала на балансі місцевого колгоспу. Однак він давно припинив існування, а приміщення амбулаторії почало стрімко розвалюватися. А це єдиний медпункт для села, в якому майже три тисячі мешканців! Як за таких умов приймати, а тим паче лікувати хворих? Отже, вирішили ризикнути і погодились на проект, запропонований ООН. Кошторис «потягнув» на 99 тисяч гривень. Майже половину з цієї суми було надано з районного бюджету. А нині стару амбулаторію просто не впізнати. Вдалося не лише поміняти вікна і двері, а й зробити капітальний ремонт у деяких приміщеннях. Працює каналізаційна система. У Яношах так захопилися переобладнанням, що нині мріють пофарбувати будівлю і поміняти дахове покриття. Вже за власні кошти, які надійдуть із бюджету сільради. У планах, зокрема, – заміна склопакетів у дитячому садку (він побудований у 1966 році) і відкриття ще однієї, третьої групи. «Тепер пишаємося тим, що вдалося здійснити», – каже голова села Марта Барта.

Косино має можливість змінити музичну школу на школу мистецтв
У Косині також свято – тут привели до ладу музичну школу. В районі таких усього три заклади, тому сюди приїздять діти із семи навколишніх сіл. Загалом тут навчається 110 учнів. «Коли вперше почули про проект, то нам стало навіть якось лячно, – каже голова ГО «Мрія», директор школи Ма­ріанна Балог. – Бо не вірилося, що щось можна змінити. А працювати за таких умов також було вже неможливо. Будівлі близько 100 років, стіни сирі, чверть сторіччя ремонт не робився взагалі. Тож проект просто нас врятував».

Оскільки приміщення без фундаменту, то, насамперед, замінили підлогу, 9 вікон та 4 внутрішніх дверей. Зараз у керів­ництва навчального закладу нарешті з’явилася можливість отримати більш звучне звання – «школа мистецтв». Для цього готується хореографічний зал. Нинішнього року музичній школі у Косині виповнюється 40 літ. Тож ювілейну дату святкуватимуть достойно. У перспективі – заміна даху та перехід на газове опалення.

У Боржаві – оновлений дитсадок

Зміни відбулися і в Боржаві. Тут  громада, об’єднавшись у ГО «Боржа», вже давно самостійно взялася до справи, аби змінити щось у населеному пункті на краще. Зокрема, за останні роки проведено газифікацію, вуличне освітлення. А ось коли почули про проект, то згадали і про дитячий садок. Це саманна будівля, якій виповнилося вже 75 років. Тепер тут усе інакше – затишно і комфортно. Цікаво, що перед тим, як приступати до проекту, провели опитування мешканців: які зміни їм першочергово потріб­ні у рідному селі? Були пропозиції облаштувати футбольне поле і провести центральний водогін. Але все-таки біль­шість проголосувала за ремонт дитячого закладу, який відвідують маленькі боржавці. Тепер у ньому тепло і затишно. Сюди вже навіть почали привозити діточок і з сусідніх сіл.

А у Квасові – заклад культури

І нарешті – Квасово. Тут громада визначилась чітко: потрібно відновити, нарешті, Будинок культури, сільський клуб. Тут уже давно ні вікон, ні дверей. «Важко було починати, сумнівалися, а чи вдасться? – розповідає голова села Василь Губаль. – Тепер клуб відродили, провели всі необхідні ремонти. Кочегарку полагодили за власний кошт, бо як без опалення?»

У Квасові повірили, що зміни можливі, коли почули про реалізацію іншого проекту – одразу подали документи на ремонт дитсадка. Тепер у селі є чим похвалитися перед іншими і досвідом обмінятися. На від­криття оновленого закладу планують запросити народні музичні колективи з інших сіл.

Перші підсумки і подальші перспективи

Координатор обласного ресурсного центру Любов Павлович зазначила: «Мені дуже приємно працювати на Берегівщині, бо це перший район на Закарпатті, де нам вдалося досягнути позитивних результатів. Зокрема хочу відмітити, що взяті на себе зобов’язання у повній мірі виконали всі сторони: і влада, і громада. Коли ми побачили, що тут так вдало впроваджуються проекти, то прийняли рішення створити ще районний ресурсний центр».

Тобто відтепер є можли­вість обмінюватися досвідом, залучати інші міжнародні гранти. Цими питаннями нині переймаються в управлінні економіки РДА.

До  речі, в кінці травня заплановано проведення засідання обласної координаційної ради впровадження проекту ЄС-ПРООН на Закарпатті. Вирішили провести його саме на Берегівщині, найбільш вдалому майданчику для втілення різнобічних хороших задумів. Учасникам засідання буде показано всі готові об’єкти. Зокрема заплановано зйомку презентаційного фільму, в якому берегівці розкажуть про власний позитивний досвід.

«Головна мета нашого проекту  -це зміна свідомості представників громади, простих людей, – наголошує Любов Павлович. – Я знаю, що зміни вже відбулися, а значить розвиток населених пунктів на Закарпатті продовжуватиметься».

Проект триватиме до лютого 2011 року. Він виконуватиме і навчальну місію – представники громади, громадські організації та місцеві адміністрації набуватимуть досвіду, як працювати з міжнародними організаціями, залучати кошти громад, вирішувати свої проблеми власними силами. Адже дехто вперше самостійно проводив тендер, шукав підрядників, укладав угоди, слідкував за якістю проведених робіт. Організатори і координатори Проекту сподіваються, що з цих піонерів та активістів у майбутньому перейматимуть досвід інші громади району й області.

Наприклад, у селі Стужиця на Великоберезнянщині проводять вуличне освітлення. В Перечині закупили смітники для мешканців міста. На Воловеччині здійснюють ремонт дитсадка і реконструкцію амбулаторії. В Ужгороді створено обласну координаційну раду, співголовами якої є заступник голови ОДА Володимир Гоблик та заступник голови облради Василь Брензович. Працює обласний ресурсний Центр громад, який є осередком інформування, обміну досвідом, під­тримки громад­ських організацій. За планами він діятиме і по завершенні проекту. Можливо таким чином і ми станемо трохи ближче до Європи?

• Закарапяття
• фільм