Саме батько-військовослужбовець привчив свого часу сина до дисципліни і відповідальності за прийняті рішення. Тому змалечку Володимир Олександрович прагнув бути схожим на свого тата. Можна безпомилково стверджувати, що власне на рішення стати працівником міліції і вплинув батьківський життєвий та професійний приклад.

 

Володимир Баєв пройшов шлях від простого оперативника карного розшуку до начальника Перечинського райвідділу міліції. Працював і на посаді старшого оперуповноваженого групи КМСН, і начальника штабу, був заступником начальника відділу з кадрового забезпечення. 

 

-- Володимире Олександровичу, майже вся ваша служба у міліції проходила у Перечинському РВ УМВС. У чому криється така прив’язаність до району?

 

-- Причина – доволі проста, тут, у Перечині, проживає моя сім’я. Але мушу зауважити, що знаю дуже добре і сам район, і його жителів. Тому з прикрістю констатую: у порівняно спокійному краї з кожним роком рівень злочинності зростає. В основному збільшується кількість майнових злочинів і таких, що пов’язані з правопорушеннями в лісовій галузі та економіці. 

 

-- Чи буває, що докоряють вам, мовляв: ще занадто молодий, аби керувати?

 

-- Можливо, так хтось і думає. Але зауважу, що порівняно з попередніми роками сучасна міліція загалом омолодилася. Звісно, з певних економічних та інших причин багато досвідчених правоохоронців вийшли на пенсію. Таким чином втрачене професійне ядро міліції. Однак я вважаю, що мені, можливо, як і багатьом іншим моїм колегам, пощастило мати свого часу чудових наставників таких, як Василь Мацо, Мирослав Опаленик, Іван Макара. Саме у них я навчався професійній справі. І ці знання нині допомагають мені на посаді керівника Перечинського РВ УМВС. 

 

-- Останнім часом на адресу стражів порядку лунає чимало критичних зауважень. Яким, на вашу думку, повинен бути справжній міліціонер?

 

-- Насамперед, працівник міліції має мати бажання працювати і вчитися, чого, на жаль, не вистачає багатьом молодим моїм колегам. Я поважаю прагнення кар’єрного росту, адже, як відомо, «поганий той солдат, який не хоче бути генералом». Однак тут бажано не переступити певну межу і не забувати про те, що можна втратити повагу людей. А це у нашій справі – не припустимо. Дуже важливим чинником у міліцейській роботі є також вміння вчасно приймати відповідальні рішення, виваженість і самодисципліна. 

 

-- Чим може похвалитися очолюваний вами підрозділ, а над чим йому ще потрібно працювати?

 

-- До наших здобутків належить розкриття майже всіх майнових злочинів, які мали місце цього року на території району. Але турбує той факт, що рівень злочинності з кожним роком зростає. Тут є свої об’єктивні та суб’єктивні причини. Насамперед, штовхає окремих громадян на скоєння злочину безробіття. Адже, чого гріха таїти, багато людей живе, так би мовити, навіть не на межі, а за межею бідності. Єдиним їхнім прибутком є збирання ягід, грибів у лісі, розведення худоби. У районі не функціонує жодне підприємство. Тож деякі громадяни з відчаю скоюють злочини. Є, звісно, і такі, для яких протиправна діяльність – це зміст життя. Водночас безробіття стає причиною ще одного лиха – багато людей виїжджає на сезонні роботи за кордон або в інші області. Тож їхні діти залишаються під опікою родичів, дуже часто літніх або старих людей. Такі неповнолітні швидше схильні вживати алкогольні напої, а відтак і самі скоювати протиправні діяння. Немало клопотів додають стражам порядку сімейні конфлікти і непорозуміння між сусідами. З цим нам доводиться боротися. Такі питання вирішуємо ледь не щодня. 

 

-- Кажуть, ви – з тих керівників, до кого легко потрапити на прийом...

 

-- Справді, завжди намагаюся знайти хвилину-другу, аби вислухати людину. Адже тільки через особисте спілкування можна більше дізнатися про наявні у районі проблеми, вирішити те чи інше питання. Довіра й повага населення до працівників міліції – один із головних чинників, які сприяють позитивній динаміці роботи правоохоронців. Таке ставлення до громадян знаходить підтримку та вдячність з боку населення. Окремо хочеться сказати про порозуміння, яке у нас є з органами місцевого самоврядування, зокрема відзначити співпрацю з мером міста Мирославою Гуранич. Подякувати за надійний тил голові райдержадміністрації Андрію Готьку та голові районної ради Анатолію Перцеву, які, як ніхто, розуміють наші проблеми. 

 

-- Ваші побажання колегам. 

 

-- У всіх ситуаціях завжди залишатися людиною, аби не тільки тобі, а й твоїм дітям не було потім соромно.