Історію Володимира, помічника гранатометника 128-ої окремої гірсько-штурмової бригади розповіли на фейбук-сторінці "Закарпатського легіону".
Володимир в 128 бригаді служить за контрактом уже другий рік та вмію працювати з різними гранатометами, в тому числі натівськими протитанковими ракетними комплексами Javelin та NLAW.
"Бачив ворогів за кілька сотень метрів, а російські «вертушки» обстрілювали нас із висоти менше сотні метрів. Звичайно, було страшно, але потім страх минав", — розповідає військовий.
Зі слів Володимира, під час бою, коли він разом із танками вели наступ, то його поранило. Росіяни відстрілювалися з артилерії й мінометів. І кілька артилерійських снарядів вибухнули безпосередньо біля Володимира.
"Не знаю, як я вцілів, мабуть, у сорочці народився. Тільки осколок влетів у руку й була важка контузія. Ще кілька осколків вдарили по касці, яка фактично врятувала мені життя. Я сам зумів вибратися в безпечне місце, звідки поранених забрала «буханка». Кілька тижнів лікувався, затим повернувся в частину", —розповідає боєць.
Володимир зауважує, що у підрозділі дуже багато чого залежить від безпосередніх командирів.
"У нас вони хороші, адекватні – і взводний, і ротний. Офіцери бережуть солдатів, піклуються про них, це відчувається. Ми бачили такі страшні речі, які можна назвати пеклом, але командири завжди були поряд", —підсумовує захисник.
Вдома, на Хмельниччині, Володимира чекають рідні й близькі, заради яких він в першу чергу і захищає рідну землю.
Слідкуйте за нами у Facebook та Instagram.
Також підписуйтесь на наш Telegram та Youtube.
Дізнайся першим!
