Космічний центр імені Кеннеді у Флориді: трагедії, дива та гордість американців

Американці навчилися з усього робити шоу. І щодо цього їм треба віддати належне – уміють. Камінчик із поверхні місяця, фото першого відбитку людської ноги на поверхні супутника землі, місяцехід, а чи навіть просто фігурка пса у скафандрі з відомого мультфільму – все для розваг туристів і… возвеличення можливостей своєї нації.

Сам Космічний центр імені Кеннеді, як сказали б українці, – така махіна, що й уявити важко. Сотні, якщо не тисячі гектарів території, порізаної рівчаками, потічками, океанськими затоками, облагородженої та, де лише можливо, не знищеної людиною природи. Навіть крокодили в цих річечках поряд із дорогою, якою перевозять шатл на стартовий майданчик, – зовсім не дивина.

Вочевидь, доволі нелегко утримувати величезний космічний центр, який, за розповідями, щодня обслуговують понад 6,5 тисяч осіб. Хоча, мабуть, окрім власне космічних програм, утримання музеїв, манекенів, кінотеатрів та іншого – не так спосіб заробітку, як намагання вкотре продемонструвати всьому світові свою могутність, досягнення, можливості, свою гордість. І кожен турист, сплативши 65 доларів за вхід на територію Центру, має можливість на власні очі пересвідчитися: таки могутня нація, якщо побудувала все це...

Територією Космічного центру від одного об’єкта до іншого доводиться їздити на спеціальних автобусах. Щоправда, до мису Канаверал, на якому під час моєї поїздки (13–24.10.2010 у рамках програми «Відкритий Світ») саме стояв, очікуючи чергового старту, шатл «Діскавері», ми так і не доїхали – не пустили, адже на 1 листопада планувався політ. Проте бодай в оглядовий бінокль частинку ракетоносія помітити вдалося (на фото).

Як розповів один із наших гідів Кларк, американський уряд ухвалив рішення про згортання програми космічних польотів. Мовляв, надто багато грошей платників податків витрачається на це тепер, коли лютує світова економічна криза. Можливо, у майбутньому відновлять польоти, наразі ще один запуск – і все.

Підтвердження цим розмовам удалося знайти у Все­світньому павутинні. Одразу після старту шатла, яким я милувалася у Флориді, з’явилося повідомлення: «Discovery здійснив уже 38 польотів – більше, ніж будь-який інший космічний корабель США. Але цей політ, найімовірніше, стане для нього останнім. Усього в американців три космічні кораблі багаторазового використання: Discovery, Atlantis і Endeavour. Всі вони через закінчення терміну служби будуть відправлені до музею. Це означає, що протягом кількох наступних років єдиним космічним кораблем, який курсуватиме між Землею і МКС, стане російський «Союз». Проте нещодавно схвалений бюджет NASA на 2011 рік передбачає можливість ще одного польоту космічного корабля в червні, нагадує AFP».

Скорочення програми, як кажуть самі американці, буде таки болісним. Бо, за підрахунками, загалом до розробки, будівництва, підготовки космічних човнів і ракетоносіїв до старту причетні понад 400 тисяч американців: хто гайки випилює, хто замки на скафандри виготовляє, а хто й програми для польотів розробляє...

Не скорочуватимуть хіба що той персонал, який власне обслуговує НАСА. Зрештою, тут не тільки майбутні проекти створюють, а й цілу індустрію розваг утримують. На території Центру кілька музеїв. В одному розміщений натуральної величини макет ракетоносія Аполло-8, який летів на Місяць. Тут же справжнісінькі скафандри й місяцеходи, капсула, в якій власне перебувають космонавти під час польоту, а ще – частинка каменя з природного супутника Землі, до якої можна торкнутися. Поряд – зал, який вражає реалістичністю і в котрому, напевне, знімалися всі американські космічні епопеї: збережений повністю (навіть куртки на окремих стільчиках) Центр управління польотами. І коли туристи, переповнені емоціями та враженнями, потрапляють до цього залу, вимикається світло й... імітується робота установи під час зльоту шатла: підсвічуються комп’ютери й різноманітні пульти, вмикаються голоси-переговори працівників, на величезних моніторах з’являється зображення космічного човна на стартовому майданчику й починається зворотний відлік…

Крім того, на території самого НАСА ще й натуральних розмірів макети ракетоносіїв (оскільки ті згорають в атмосфері, то показати туристам можна лише зразки) та шатлів. До останнього дозволено навіть увійти, сфотографуватися й, відверто кажучи, подивуватися: виявляється, кабіна, в якій під час польоту перебувають космонавти, надзвичайно маленька! Як люди там рухаються й тижнями живуть і при цьому не набувають клаустрофобії – уявити важко.

Та й загалом, на території Центру – жодного метра невикористаної площі: якщо вже показувати туристам, то все, за що тільки можна взяти гроші. У тому числі «запустити» тих туристів у космос, хай відчують на собі всю важкість польоту. Відповідний атракціон працює з попередженням: якщо маєте проблеми з тиском чи з координацією рухів – краще не йти, бо може стати зле. Під час «польоту» чиниться значне перенавантаження на «космонавтів-туристів», стільці, на яких вони сидять – крутяться в різні боки, відтак «вмикається» відчуття невагомості – одне слово, найсправжнісінька мандрівка в космос!

Пам’ятати трагедії

А ще американці не приховують своїх космічних трагедій. На відміну від Радянського Союзу. Бо всім добре зрозуміло, що не може бути так просто: раз – і полетіли радянські космонавти в космос, і ні до, ні після цього невдач, що коштували комусь життя, майже не було. Режим усе замовчував, інакше не звучало б так гордо на весь світ, яких колосальних успіхів досягла Країна Рад.

Американці до цих речей ставляться інакше. У них про людей, які загинули заради рідної країни, знають навіть дошкільнята. Причому про космонавтів американці знають, мабуть, більше, ніж про війну Півночі й Півдня Америки чи про судову систему в рідній державі.

На території НАСА розміщено величезний меморіал усім космонавтам, котрі загинули під час стартів і польотів. Їх понад два десятки, двічі шатли виходили з ладу безпосередньо при старті з персоналом по 3, 4, навіть по 7 космонавтів, люди згорали живцем. Обличчя цих героїв, імена й розповіді про них викарбувані на спеціальній дошці. Символом пам’яті про загиблих слугує величезна, заввишки з 15 метрів, чорна гранітна стіна посередині невеликого парку.

З цікавого

НАСА (англ. NASA – Na­tio­nal Aeronautics and Space Administration) – Національне управління США з аеронавтики й дослідження космічного простору – агентство, що належить федеральному уряду Сполучених Штатів і підпорядковується безпосередньо віце-президенту. Фінансується на 100 % із державного бюджету, відповідальне за цивільну «зоряну» програму країни. НАСА було створене 29 липня 1958 року в рамках «космічної гонки» після запуску Радянським Союзом першого штучного супутника Землі.

Космічна транспортна система (англ. Space Transportation System), більше відома як «Спейс шатл», – американський багаторазовий транспортний космічний корабель. Запускається за допомогою ракет-носіїв, маневрує на орбіті як космічний човен і повертається на Землю як літак. Планувалося, що шатли снуватимуть, як човники, між навколоземною орбітою й Землею, доправляючи корисні вантажі в обох напрямках. При розробці передбачалося, що кожен повинен би стартувати до 100 разів. На практиці ж вони використовуються значно менше. До листопада 2010 року найбільше польотів (38) здійснив шатл «Діскавері».

Згідно із задумами НАСА, у агентства протягом п’яти років не буде жодного пілотованого космічного корабля: всі шатли мають намір списати 2010 року, а поява нового корабля «Оріон» з ракетою-носієм «Арес I» планується на 2015. Протягом усього цього часу американських астронавтів возитиме «Роскосмос».

• NASA
• туристи
• космос