Ліквідація банку тривала 10 років. Незадоволеними залишилися вимоги всієї третьої черги кредиторів на загальну суму близько 35 млн. грн.x0dx0a

Такої тривалої ліквідації банку українська історія не знала. За цей час зник навіть ініціатор процедури банкрутства - банк «Україна». Саме за його позовом Арбітражний суд Закарпатської області 1 серпня 1996 р. оголосив Лісбанк банкротом. До моменту ліквідації активів у банку не залишалося. Приблизно за рік до ухвалення рішення про банкрутство він перестав видавати кредити, а раніше видані кредити були короткостроковими і позичальники їх нібито погасили. Зате сам банк напозичав на 35 млн. грн. у юридичних осіб.

Додатково до цього, він залишився повинен близько 1 млн. грн. майже 5000 вкладникам. Якого-небудь ліквідного майна за банком теж не числилося: всі активи були виведені або дешево продані в рахунок погашення боргів банку. «Все, що нам вдалося відсудити, - це вісім будівель і котеджів. Вони були розпродані за декілька сотень купоно-карбованців вже після того, як Нацбанк визначив, що у банку великі проблеми. Тому, згідно діючому тоді законодавству, банк не мав права реалізовувати ті котеджі, і ліквідаційна комісія могла претендувати на них. Декілька років ми судилися і повернули ці об`єкти», - розказує заступник начальника територіального управління НБУ в Закарпатській області, голова ліквідкомісії Лісбанку Любов Лендєл.

За рахунок подальшої реалізації відсудженої нерухомості здійснювалися розрахунки з першою чергою кредиторів —вкладниками-фізичними особами. За словами Любові Лендєл, крупні внески були погашені всі. Проте більшість депозитів була дуже маленькими. Як правило, на них лежали вклади, які люди встигли забрати з Ощадбанку. Інфляція в період купоно-карбованців, введення гривні і подальша інфляція фактично з`їли заощадження закарпатців. «Після деномінації біля нас опинилися внески по 5-10 копійок», - говорить голова ліквідкомісії. Деякі власники таких рахунків, не бажаючи миритися із знеціненням своїх грошей, зверталися до судів. Ним призначали виплату «відшкодування морального збитку» у розмірі 200-300 грн., що хоч якось могло заповнити втрати від інфляції. «Зараз у нас залишилося близько 300 внесків, все по декілька гривень, а то і копійок. Багато вкладників не хочуть їхати за такими грошима, особливо ті, які проживають у віддалених від Ужгорода населених пунктах. Дорога дорожче обійдеться. Багато хто вже просто помер, виїхали на заробітчанство за кордон або махнули на все рукою», - говорить пані Лендєл.

Незадоволеними залишилися також вимоги всієї третьої черги, тобто юридичні особи. У перекладі на гривню об`єм їх вимог рівний приблизно 35 млн. грн. Якщо у когось з цих груп кредиторів з`явиться бажання добиватися відшкодування, вони можуть протягом місяця (відлічуючи від 7 березня) подавати позови до Господарського суду Закарпатської області. Хоча шансів що-небудь відсудити у них практично немає: всі засоби, виручені від продажу нерухомості, ліквідкомісія вже витратила на виплати кредиторам першої черги.

Притягнути до відповідальності кого-небудь з керівників або власників банку не вдалося. Ще в 1996 р. була заведена кримінальна справа на голову правління банку Василя Сивулю. Проте довести факти зловживання і розтрати нібито не вдалося, і справу закрили.

ДОВІДКА. Лісбанк був зареєстрований 01.10.1991 р. На початку 90 був найбільшим банком Закарпаття. Основним видом діяльності було фінансування експорту лісу. Вважається, що до погіршення фінансового стану банк привело повне недотримання нормативів, розтрата і припинення експортних потоків.

"Экономические известия"