Навесні 1942 року 16-річного Григорія Самойлюка фашисти вивезли на примусові роботи до Німеччини. З того часу зв'язок з ним був втрачений.
Мукачівець, молодший брат Прокоп усе життя ставив свічку за упокій Григорія, вважаючи його загиблим, але щоразу відчував - брат десь живий.
І ці відчуття справді виявилися недаремними.
У 2003 році до історії родини долучився працівник Червоного Хреста з Німеччини, який вирішив допомогти у пошуках. Після довгих років з’ясувалося: Григорій Самойлюк живе в Перу, у місті Трухільйо. Він багато років мовчав, боячись, що радянська влада може переслідувати його родину в Україні.
«Принесли з Червоного Хреста лист… Перу, містоТрухілія, будинок 30 і Самойлюк Гриша Пилипович. І телефон написав свій. Набрав той телефон, але говорити не могли. Він плаче, я плачу. Через 60 років брати говорять. Ми заспокоїлися, поговорили. А він там іспанську мову вивчив і дуже слабо українською говорив…. я кажу, Грицю, ти маєш говорити по-нашому, як тебе мати навчила. Ми помало-помало і розговорилися. Заспокоїлися і вже потім щодня говорили. Я йому вислав виклик. Він зробив документи і приїхав з дочкою» - розповідає чоловік.
Так, після шести десятиліть розлуки, двоє братів із Мукачева знову обнялися — тепер уже на українській землі.
Більше про Прокопа Самойлюка, який пережив війну, навчився жити на дотик, опанував ремесло і музику, створив міцну родину і до сьогодні долучається до допомоги українським військовим, читайте в інтерв'ю Mukachevo.net
