на сільських околицях
Глибокої ночі у двері 85-річного вдівця, який живе самотньо в Абранці, що на Воловеччині, постукав невідомий. Не відчуваючи нічого лихого, старенький почвалав відчиняти. Побачивши на порозі чоловіка з маскою на обличчі, ледь не зомлів. Приставивши ніж до горла, непроханий гість крізь зуби просичав:
— Гроші на бочку, старий, чуєш! Якщо будеш кричати, заріжу!
Тремтячи від страху, дід Василь подався до сховку, де було кілька сотень гривень, заощаджених на похорон. Віддавши гроші, старенький ще довго не міг зрушити з місця, а грабіжник тим часом розчинився у темряві. Кілька днів потерпілий нікому не зізнавався про пережитий нічний жах, але страх та побоювання, що візитер навідається ще раз, змусили дідуся розповісти про трафунок сусідам. Невдовзі про розбійний напад на одинокого пенсіонера знало все село. Довідалися про злочин і правоохоронці. Встановити зловмисника не стало великою проблемою. Зазвичай у селі всі добре знають один одного, відають і про те, хто схильний до скоєння протиправних діянь. Так в поле зору міліціонерів потрапив 34-річний житель села Сергій, який вів паразитичний спосіб життя, пиячив, скоював крадіжки. Припертий, мовити б, до стінки незаперечними доказами, він одразу зізнався у скоєному. Справа дійшла до суду. Однак Феміда виявилася доволі поблажливою до нічного візитера, давши йому умовний термін покарання.
Здавалося, що чолов`яга візьметься за розум, стане на шлях виправлення і виправдає довір`я суду. Та не так сталося, як гадалося. Не минуло й трьох місяців, як зазвичай спокійна у кримінальному відношенні Воловеччина загула, наче розтривожений вулик: у будиночку на околиці Нижніх Воріт хтось жорстоко вбив одиноку стареньку 70-річну вдову Марію. Бузувір так познущався над пенсіонеркою, що під час похорону труну довелося закрити. За розкриття тяжкого злочину взялася воловецька міліція. І до її честі — за добу підозрюваний уже був за ґратами. Ним виявився вже відомий нам мешканець Абранки Сергій. Молодик часто, прямуючи з Нижніх Воріт у своє село, любив заглянути у крайню хату до баби Марії, котра інколи навіть пригощала його. Так було й того злощасного вечора. Однак замість подяки гостинній пенсіонерці гість накинувся на неї з ножем. Старенька, відчинивши вікно, хотіла вистрибнути, та нелюд догнав її і почав шматувати тіло. Уже мертву зв`язав, потягнув до річки і прикидав сіном. Там і знайшли наступного дня її рідні. Підозрюваний довго не зізнавався у скоєному. Та коли міліціонери у нього вдома знайшли закривавлений одяг і кросівки, гаманець із доларами, який належав убитій, заговорив. Слідство тривало довго, бо підозрюваний, симулюючи неосудного, проходив судово-медичну експертизу для з`ясування його осудності. Вердикт медиків був однозначний: за злочини Сергій повинен відповідати. А ось і суд. Цього разу ФеМіда щедро «винагородила» злочинця, запроторивши його за грати на цілих чотирнадцять літ. Суворий вирок вбивця не оскаржив.
