Набирає обертів скандал навколо зоологічного музею УжНУ, спричинений його колишнім «куратором», а теперішнім в. о. проректора В.Ніколайчука.
Його руйнівні дії загрожують катастрофічними наслідками для експозиційних і фондових колекцій, а відповідно і ставлять під загрозу майбутній науково-дослідницький статус УжНУ. Тому ініціативна група за участі колишніх співробітників зоомузею, науковців, освітян, фахівців музейної справи і представників ЗМІ вирішила публічно обговорити перспективи розвитку природничої музеології в УжНУ.
До сих пір зоологічний музей був окремою структурною одиницею університету і підпорядкований у своїй діяльності проректору з наукової роботи. Ніколайчук вирішив перепідпорядкувати його собі і провести брутальне скорочення працівників зоомузею аж утричі.
Колись Ніколайчук справді протягом чверті століття був «куратором» зоомузею. Результати його кураторства над однією із небагатьох перлин УжНУ трагічні:
- зоомузей не був забезпечений найнеобхіднішими засобами протруєння, очистки, дезінфекаторами, противогазами, витратними матеріалами. Але натомість влітку 2012 року був зроблений ремонт і придбаний комп'ютер на суму близько 40.000 грн. в кабінеті завідувача кафедри генетики проф. Ніколайчука (і це в той час коли УжНУ знаходився в борговій ямі);
- було відсутнє навіть елементарне фінансування, так необхідне для створення нових і розширення вже існуючих фондових і експозиційних колекцій, вологих препаратів, озвучення колекцій, підсвітки колекцій, створення нових діарам і експозицій, проведення експедицій, облаштування таксидермічної аудиторії та багато чого іншого відповідно до вимог музейної справи. Було допущено повну деградацію стану приміщень зоомузею (побілка, каналізація, водопостачання, водовідведення, стан стелі, даху і т. д.). Але в. о. ректора Ніколайчук замість зайнятися проблемами однієї з візитних карток УжНУ;
- музею зайнявся і превстиг ремонтами «на бороду» ректорського кабінету і інших приміщень, відповідно добавивши до старих боргів УжНУ нові - близько 300.000 грн.;
- проф. Ніколайчуком знищена таксидермічна школа зоомузею, яка мала славні традиції (безпричинно звільнені Мателешко Ю. І., Луговой А. Є.). Та й навіть кабінет співробітників зоомузею був перенесений, згідно усного розпорядження проф. Ніколайчука В. І., в колишній жіночий туалет на 3-му поверсі фізичного факультету (зараз каб.No.253 (площа 12м2), що весь час дає про себе знати страхітливим смородом (свого роду «карцер» для непокірних).
Можна навести безліч фактів халатної бездіяльності, а навіть і злочинної політики проф. Ніколайчука В. І. по руйнації музейної справи, та й не тільки, в УжНУ. Протягом професійної діяльності Ніколайчука В. І., багато фактів ставали предметом розслідування компетентних органів, які, очевидно, в силу певних візантійських причин і традицій, не отримали логічного завершення.
Незважаючи на протидію проф. Ніколайчука, на базі зоомузею підготовлено та захищено близько 20 кандидатських дисертацій; зоомузей слугує важливою базою для навчального процесу (на його базі проводиться не менше 20 спецкурсів і загальних дисциплін студентів усіх форм навчання). Саме з зоомузею починають знайомство з університетом учні загальноосвітніх шкіл та середніх спеціальних закладів (не менше 10.000 чоловік щороку) - наші майбутні абітурієнти.
На відміну від співробітників зоомузею, які в непростих умовах підтримують марку УжНУ - проф. Ніколайчук, отримуючи з спецфонду заробітну плату, вищу за сукупний дохід усіх співробітників зоомузею, є підозрілою особою, яка не вилазила із судових тяжб і розбірок протягом тривалого часу, кидаючи тінь і негатив на добре ім'я Ужгородського університету та й на вітчизняну освіту і науку загалом.
Чого тільки коштує його резонансний позов до УжНУ у травні минулого року, коли він, перебуваючи на посаді в. о. ректора УжНУ безапеляційно виграв близько 100.000 грн. в нашої беззахисної на той час Alma Mater,в скрутні для неї фінансові часи.
В той самий час працівники зоомузею позичали протруювачі в колег з Львівських зоомузеїв, противогази в МНС; оргтехніку в німецьких колег (в якості гуманітарної допомоги). Та й навіть намагалися йти у відпустку за свій рахунок (щоб полегшити фінансовий стан УжНУ).
