Через рік після заборони азартних ігор можливостей пограти вистачає
Більше року минуло, відколи в Україні заборонили гральний бізнес. Рішення це викликало тоді безліч дискусій і обросло чималою кількістю як прихильників, так і противників.
Насамперед незадоволених забороною грального бізнесу дивувала поспішність, із якою її прийняли. Формальним приводом такого поспіху стала пожежа в одному з гральних закладів Дніпропетровська. Тобто виглядало це табу приблизно так, якби у зв’язку з авіакатастрофою повністю заборонили повітряне сполучення.
По-друге, дивувалися скептики, якщо проблема в гральних автоматах, якими захоплюються неповнолітні, то чому б не заборонити лише подібні клуби, але залишити дорогі казино при готелях, де тринькає гроші заможна публіка, та букмекерські контори? Дискусії, однак, відбувалися лише постфактум, оскільки закон про заборону грального бізнесу був прийнятий блискавично. А закон, яким би він не був суперечливим, – це закон, і виконувати його довелося.
От і залишилося місцевим радам нарікати на величезні втрати надходжень до бюджетів і вимагати від уряду компенсацій (Мін’юст швиденько пояснив, що закон не передбачає жодних відшкодувань ані радам, ані власникам гральних закладів), а скептикам – прогнозувати, що гральний бізнес нікуди не зникне, а просто піде в тінь.
Нині можна з упевненістю стверджувати, що песимісти мали рацію на всі сто відсотків. Гральний бізнес активно працює, до того ж він цілковито відкритий для неповнолітніх – можливо, навіть більше, аніж до заборони. Відродилися азартні ігри під вивісками інтерактивних клубів, які заполонили всю Україну – вистачає їх і на Закарпатті. А з’явилися вони практично відразу ж після заборони грального бізнесу. Фактично, це Інтернет-казино, які також підпадають під вето українського законодавства. Система гри в інтерактивних клубах така: клієнт офіційно сплачує за послуги доступу до Інтернету. Гроші касир перераховує на віртуальний ігровий рахунок користувача. Комп’ютери в клубах мають доступ до сервера з програмним забезпеченням онлайн-казино. Касир видає чек та логін і пароль, необхідні для входу в систему. Вхід здійснюється через Інтернет-сторінку з захищеним протоколом, що унеможливлює доступ на ресурс за межами цього інтерактивного клубу. Граючи у віртуальному казино, користувач виграє або програє гроші на віртуальному рахунку, а виграш отримує у того ж таки касира.
Про те, наскільки цей вид діяльності поширений у нашому краї, красномовно свідчать результати перевірок Державної податкової служби в Закарпатській області. Так, у поточному році податківці виявили 6 фактів проведення азартних ігор, і всі – виключно в Інтернет- або інтерактивних клубах. Вилучили обладнання вартістю майже 212 тисяч гривень. Усього ж із моменту заборони грального бізнесу на Закарпатті конфіскували апаратуру на понад 560 тисяч гривень.
«Систематичні перевірки проводяться по всій області як територіальними управліннями, так і обласним. Податківці вилучають апаратуру, на якій практикували азартні ігри, а також відправляють зібрані матеріали до відділів ГУ МВС в області й готують позовні заяви до Закарпатського обласного адміністративного суду про застосування штрафних санкцій», – розповів «Замку» заступник начальника управління податкової міліції, начальник оперативного управління ДПА в Закарпатській області Ігор Коломійцев. Щоправда, додає він, випадків притягнення до відповідальності власників подібних закладів в Україні дуже мало. На Закарпатті на сьогодні є лише одна постанова про стягнення великого штрафу: 4 липня суд прийняв рішення на користь податківців, згідно з яким підприємець ужгородського району оштрафований на 5 мільйонів гривень. Хоча всього податківці направили до суду 5 позовних заяв про застосування штрафних санкцій на таку ж суму. Та й загалом подібних позитивних судових рішень назбирається по всій Україні, може, із десяток.
«Справа в тому, що цей бізнес орієнтований на тіньовий сектор, а тому докопатися до безпосереднього власника дуже важко», – пояснює наш співрозмовник.
До того ж, власники закладів всіма силами (що й не дивно) затягують процес судочинства. До прикладу, підприємця, що «влетів» на 5 мільйонів, зловили на порушенні закону ще торік, але весь цей час тривав судовий розгляд. Або ж вони переходять у наступ на податкову. Ігор Віталійович каже, що скарги на дії ДПА приходять з прокуратури регулярно. Щоправда, поки не було жодного випадку, коли б суд визнав дії податкової незаконними та постановив повернути обладнання.
Конфіскація комп’ютерів, однак, проблему вирішити нездатна. Власники клубів можуть просто купити нове обладнання та, зважаючи на значну кількість охочих програти гроші, досить швидко компенсувати свої збитки. А податкова, за законом, не має права проводити перевірки частіше, ніж раз на рік. Хоча, переконує пан Коломійцев, якщо служба отримає оперативну інформацію про те, що в якомусь закладі пропонують побавити в азартні ігри, його перевірять, навіть якщо нещодавно ревізія там уже була. «Боротьба з нелегальним гральним бізнесом триває постійно і продовжуватиметься, поки він не буде подоланий повністю», – переконує Ігор Коломійцев.
Хотілося б цьому вірити, але азартні ігри не могли подолати ніколи й ніде, як і будь-який інший бізнес, що базується на людських пороках. Навіть якщо на законодавчому рівні інтерактивні клуби закриють (із таким проханням звернувся до Віктора Януковича, зокрема, мер Львова Микола Садовий), ділки відшукають інший спосіб викачати гроші з любителів легкого заробітку. А батькам хочеться лише порадити пильніше стежити за дітьми: вільний доступ до ігор на гроші нікуди не подівся – він просто видозмінився.
