«Веселий» тиждень видався для вболівальників нашого клубу. Розпочалося все в понеділок, коли в матчі з юним ФК «Львовом» головна команда краю поступилася в домашньому матчі 2:3. Уже того вечора стало відомо, що команду покидає головний наставник клубу – Ігор Гамула.
Протягом тижня наша команда була головним ньюсмейкером спортивних інформаційних агентств країни, бо вже в середу стало відомо прізвище нового наставника. Ним доволі несподівано став відомий тренер Олександр Севідов, який, незважаючи на свою молодість (Олександр Вікторович 1969 року народження), встиг багато де попрацювати. У суботу наша команда поступилася в Кіровограді з непристойним рахунком 0:4, чим поставила багато запитань щодо амбіцій не тільки самого клубу, але й щодо честі та гідності тих футболістів, які сьогодні носять на грудях герб ФК «Закарпаття». Перш за все, не хочеться вішати всіх собак на колишнього наставника команди, однак незрозуміло, чим команда займалася на зимових зборах. По-друге, викликає багато запитань трансферна політика. Ті футболісти, що з’явилися в команді взимку (таке відчуття), гру лише зіпсували. Особливо це стосується оборони, де замість надійного Малигіна прийшли поки не зовсім зрозумілі Чучман та Олефір. По-третє, потрібно визнати – програш у Кіровограді остаточно поставив хрест на наші прем’єрілігові сподівання на наступний сезон.
Що ж, слово Олександру Се-відову. Коротко його біографія виглядає наступним чином: Севідов Олександр Вікторович – майстер спорту. Народився 18 липня 1969 року в Донецьку. Вихованець СДЮШОР «Шахтар». Нападаючий. Виступав за команди: «Шахтар» (Донецьк)-дубль, ЦСКА-2 (Москва), «Зоря» (Луганськ), «Торпедо» (Москва), «Металург» (Запоріжжя), «Динамо» (Луганськ), «УралАЗ» (Міасс), «Кривбас» (Кривий Ріг), «Металург» (Донецьк), «Машинобудівник» (Дружківка). У вищій лізі чемпіонату України провів 136 матчів, забив 32 м’ячі. Працював тренером і головним тренером у командах: «Металург» (Донецьк), «Сталь» (Дніпродзержинськ), «Геліос» (Харків), «Зімбру» (Кишинів, Молдова). Бронзовий призер чемпіонату України 2002/03 (вища ліга), переможець першості України 2003/04 (друга ліга).
Як бачимо, новий тренер нашого клубу багато де встиг попрацювати і найбільш висот досяг із донецьким «Металургом». Однак, після цього відчутних успіхів не здобув. В інтерв’ю «Українському футболу» Севідов зізнався:
– Олександре Володимировичу, хто запропонував вам очолити «Закарпаття?
– Із такою ініціативою до мене звернувся особисто Нестор Іванович Шуфрич. Із першого ж нашого діалогу він дав зрозуміти, що я справді потрібен команді.
– Сказати «так» зважувалися довго?
– Та ні, на роздуми часу не було. Ми домовилися якнайшвидше зустрітися, і вже сьогодні вдень у Києві відбулася безпосередньо розмова з Нестором Івановичем та іншими керівниками «Закарпаття».
– До слова, саме в середу з паном Шуфричем прощався Ігор Гамула. Чи встигли обмовитися кількома словами з екс-наставником ужгородців?
– З Ігорем Васильовичем ми давно знайомі й підтримуємо хороші взаємини. Тому, звісно, поспілкувалися. Він побажав мені удачі, я ж хочу йому подякувати за той якісний багаж, що він залишив мені. А стосовно злощасного матчу зі «Львовом», який призвів до відставки Ігоря Васильовича, вважаю, що вина Гамули мінімальна – то був не інакше як нещасний випадок.
– Як вважаєте, наскільки складно Вам буде розпочинати роботу? Певно, слідкувати за виступами команд першої ліги без телетрансляцій досить непросто…
– Маєш рацію. Я й справді не бачив багатьох ігор «Закарпаття» цього сезону. Однак, на мій погляд, досить непогано озна-йомлений з ігровими можливостями колективу. Так склалося, що перед стартом весняної частини ужгородці проводили спаринг проти «Кримтеплиці», яку в той час тренував я. Також ми неподалік проводили збори в Туреччині. Там довелося побувати на кількох їхніх матчах.
– Тоді якими будуть перші кроки Олександра Севідова на новому місці роботи?
– (пауза) Ось саме думаю над цим (усміхається). Не хочу багато говорити, бо, зізнаюся, ще й імен усіх футболістів не вивчив. Одне скажу точно – треба багато працювати.
– Можливо, будуть якісь кадрові ротації?
– Ні, це зайве. Для першої ліги «Закарпаття» якісно вкомплектовано. Таких футболістів високого класу, як Трішович, Райчевич, Бобаль, Бабенко, Комарницький, мало яка команда має у своєму складі. Тим паче, що й часу катма на складні пертурбації. Найперше, намагатимуся знайти спільну мову з гравцями, проаналізувати слабкі та сильні сторони кожного.
– Помічників набиратимете нових чи й надалі у тренерському штабі залишаться Олександр Чижевський з Володимиром Марчуком?
– Із цим остаточно визначуся після наступної календарної гри в Кіровограді. Та зміни точно будуть – доукомплектування як мінімум.
– Олександре Володимировичу, якого футболу чекати від вашого «Закарпаття» – з акцентом на оборону чи, можливо, виразно атакувального?
– Результативного! (усміхається) На першому плані для мене результат, а все інше – речі другорядні. Хоча, звісно, вболівальники хочуть бачити видовища…
– Наскільки реальними Вам видаються шанси «Закарпаття» таки підвищитися у класі?
– Теперішня турнірна ситуація для мене, – як, власне, й для команди в цілому, – справжній чоловічий виклик. Зрештою, тому я за справу й узявся, бо легких шляхів шукати не люблю. Звісно, якби до завершення чемпіонату залишалося 4-5 турів, то наші шанси здавалися б примарними. Та попереду ще десять матчів, у кожному нам треба брати «своє» і сподіватися на осічки конкурентів. На жаль, тепер не все залежатиме від наших виступів.
