Експерти вже звертають увагу на ризик дефіциту квартир, особливо після завершення війни, коли попит на житло може суттєво зрости.
Нова модель житлової політики змінює підхід до забезпечення громадян житлом, має наблизити Україну до стандартів ЄС та зробити систему більш структурованою і прогнозованою.
13 січня 2026 року Верховна Рада України ухвалила Закон «Про основні засади житлової політики», який змінює правила, що діяли понад 30 років.
Документ фактично завершує епоху безкоштовної приватизації та ліквідовує Житловий кодекс УРСР 1983 року та низку актів у сфері державного житлового фонду. Новий Закон України«Про основні засади житлової політики» передбачає відмову від моделі безкоштовної приватизації та запровадження трьох нових механізмів отримання квартир — за зразком європейських країн.
Перший механізм — це програма доступного житла. Йдеться про будівництво спеціальних житлових комплексів, у яких пільгові категорії громадян зможуть придбати квартири за зниженою іпотечною ставкою. Водночас скористатися таким правом можна буде лише один раз.
Другий формат — соціальне житло. У цьому випадку квартири залишаються у власності держави та надаються громадянам в оренду за пільговими тарифами. Приватизація таких об’єктів не передбачена. Це житло постійно перебуватиме на балансі держави й використовуватиметься виключно для здачі в оренду. Після того як орендар звільняє квартиру, її передають наступному мешканцю.
Третій механізм — оренда з правом викупу. Договір укладається на 10 років, і щомісячні платежі зараховуються у загальну вартість житла. Після завершення терміну оренди громадянин отримує право власності на квартиру.
Окремо передбачено розвиток службового житла, яке надаватиметься працівникам певних професій на час виконання службових обов’язків. Оплата може бути пільговою або частково компенсованою державою.
Отже, житлова реформа запроваджує створення соціального житлового фонду, який стане основним інструментом підтримки для вразливих категорій населення — внутрішньо переміщених осіб, багатодітних сімей, військових. Таке житло надаватиметься в оренду, а не у власність.
Важливою частиною реформи стане запуск Єдиної житлової інформаційно-аналітичної системи. Вона охоплюватиме весь житловий фонд країни — державний, комунальний, приватний, а також безхазяйне майно. Місцеві органи влади повинні будуть провести повний облік житла протягом року після запуску системи.
Закон «Про основні засади житлової політики» передбачає припинення дії Закону про приватизацію державного житлового фонду. Це означає, що безоплатна приватизація завершиться після перехідного періоду, а неприватизовані квартири залишаться у власності держави або громади.
Після закінчення терміну мешканці таких квартир збережуть право проживання, але не зможуть продавати, дарувати чи передавати житло у спадок. Частина житла може бути переведена у статус соціального або службового, залежно від рішення місцевої влади.
Законодавці закликають громадян, які ще не приватизували своє житло, вжити необхідних заходів та врегулювати свої права власності на квартири та сімейні будинки, в яких вони проживають за договором оренди або актом розподілу.
Новий закон фактично кладе край масовій безкоштовній приватизації державного та муніципального житла. Однак це положення буде повністю впроваджено щонайменше через рік після закінчення воєнного стану.
