Одні засоби масової інформації повідомляли  про подію в плані новин,  інші робили спроби відчистити мундир тих чи інших дотичних до ситуації, що  на тиждень паралізувала життя ужгородців, служб. Нам бачиться доцільним поговорити про головне, наразі ніким не обговорюване –  фаховість ліквідаторів ужгородського газового колапсу, уроки, що їх винесено з надзвичайної події, заходи, які не допустять повторення подібної трагедії в інших містах України…

 

Як усе відбувалося можу розповісти з точки зору  дилетанта і … очевидця, що опинився, на відміну від інших журналістів, в епіцентрі подій за службовими обов’язками. За десять хвилин до п’ятої  я була на місці аварії – розі вулиць Руської та Анкудінова.  

 

З розритої вирви, в якій містилася «поранена» труба діаметром 500 мм, вихлюпувалося щось схоже на селевий потік. Над ним зверху, наче марево, стелився  неозброєним оком помітний газ. Йшов він і з кількох відкритих на той момент каналізаційних люків. Подумалося: якщо всі цей газ бачать, то як не розуміють, що тут не повинно бути нікого, окрім тих, чия присутність передбачена планом ліквідації аварійної ситуації? На п’ятачку ж, у кількох метрах від кафе  «Шериф» -  епіцентру майбутнього вибуху, витанцьовувало керівництво та працівники ТОВ «Свемон-Захід», що прокладаючи на замовлення ПАТ ЕК «Закарпаттяобленерго» без належної документації та погоджень з власниками інженерних мереж силовий кабель, пошкодило газопровід середнього тиску; мер Ужгорода Віктор Погорєлов та його заступники;  голова правління ПАТ «Закарпатгаз» Юрій Рибачок і головний  інженер товариства Павло Нагірний, керівники ще з півдесятка служб  -  аж до представників прокуратури. Перехрестя було обтягнуте червоними стрічками, що змушувало автотранспорт їхати в обхід. Проте над ним, залізничним мостом преспокійно курсували електрички.

 

І тільки, реагуючи на зауваження когось із присутніх: вибухне, мовляв, від першої-ліпшої іскри, Юрій Рибачок зателефонував керівництву Ужгородського відділку Львівської залізниці з проханням пустити  поїзди запасним шляхом.  Через кілька хвилин на місці події з’явилися дві  пожежні машини, обслуга яких з цигарками у роті розтягувала рукави у напрямку вирви з селевим потоком. Газ збиралися гасити водою?  Хоч злощасна труба була продірявлена кілька годин тому населення евакуювали якось невпевнено: на хвіртках приватного сектору стовбичили діти і літні люди. Залишились відвідувачі, разом з офіціанткою, котра  за тиждень загинула від отриманих опіків, і в кафе «Шериф», яке хвилин через двадцять… злетіло в повітря від вибуху газової суміші з подальшим загорянням. На той момент від епіцентру події я була метрів за тридцять. Побачила «швидкі», що летіли до серця аварії, і подумала : скільки? Адже потерпілих, та й загиблих, могло  за несприятливого розвитку подій бути не три, а й, не приведи Господи,  тридцять три…

 

На описану ситуацію поглядом не дилетанта, а фахівця, подивилася комісія  з розслідування аварії на газорозподільному газопроводі у м. Ужгород, очолювана заступником начальника Управління Держгірпромнагляду по Закарпатській області Богданом Дорошем.  Оскільки  загибла 44-річна Олена Г. та потерпілі  33-річний Євген С. та  37-річний Роман К. не перебували у трудових відносинах з орендарем кафе «Шериф», зауважив посадовець, комісія дійшла висновку, що груповий нещасний випадок не підпадає під дію Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, а розслідується відповідно до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру. Комісія визначила й осіб, котрі допустили порушення вимог нормативних актів з охорони праці, що призвело до аварії з груповим нещасним випадком. Тут, як сказали б росіяни, «всем сестрам досталось по серьгам ».  Директор Закарпатської філії ВАТ «Свемон - Захід» Анатолій Мартинюк  та головний інженер згаданої філії Анастасія Студентська здійснювали будівельні, земляні та бурові роботи без проекту, дозволу Держгірпромнагляду, письмового дозволу спеціалізованого підприємства газового господарства (СПГГ) та нагляду представників електро-та газового господарства. Головний інженер Ужгородського міського району електричних мереж Юрій Тур допустив виконання земляних робіт працівниками ПАТ «Закарпаттяобленерго» без проекту, письмового дозволу СПГГ та нагляду представників останнього.  І п’ятеро представників ПАТ «Закарпатгаз» - начальник Ужгородського управління Ігор Рега, начальник служби підземних газопроводів цього ж підрозділу Михайло Шовкович та  його головний інженер  Віталій Пайда, перший заступник голови правління-головний інженер ПАТ «Закарпатгаз» Павло Нагірний та голова правління ПАТ «Закарпатгаз» Юрій Рибачок. Усі вони не забезпечили надійний контроль за технічним станом та експлуатацією підземних газопроводів, а останній ще й – негайне відключення пошкодженої ділянки газопроводу від системи газопостачання. Взагалі, ліквідуючи аварію, керівництво ПАТ «Закарпатгаз» діяло за планом ліквідації та локалізації аварійних ситуацій і аварій (ПЛАСом), що не був узгоджений з Управлінням Держгірпромнагляду по Закарпатській області та Управлінням МНС України в Закарпатській області. Не було призначено також відповідального керівника робіт на рівні «В» з ліквідації аварії, рятування людей та зниження впливу небезпечних чинників аварії на людей, майно та довкілля. Згідно з ПЛАСом загальне керівництво локалізацією аварії при пошкодженні газопроводу, загазованості підвалів, приміщень, суміжних підземних комунікацій здійснює керівник аварійної служби бригади АДС ПАТ «Закарпатгаз», котрий ставить завдання диспетчеру з виклику представників різних структур, чия участь необхідна у ліквідації аварійної ситуації, координує дії всіх служб, що прибули на місце аварії та ставить їм завдання. За необхідності разом з працівниками міліції та «еменесниками» організовує евакуацію людей за межі загазованої зони та припиняє рух транспорту. Якщо складається загроза життю та здоров’ю людей, вживаються всі необхідні заходи аж до негайного відключення ділянки від системи газопостачання незалежно від наступних матеріальних збитків для газового господарства. Проте працівниками аварійної бригади АДС ПАТ «Закарпатгаз» не було визначено межі загазованої зони та не було вжито заходів щодо негайного припинення витоку газу з пошкодженого газопроводу. Спроби перекрити засувки № 35 по вул. Будителів, №30 по вул. Анкудінова, №131 по вул. Капушанській, № 13 по вул. Заньковецької не дали очікуваних результатів. Тиск газу в місці виходу на поверхню землі  через стічну каналізацію не падав, газ швидко розповсюджувався підземними інженерними комунікаціями, при цьому різко ширшала небезпечна зона. Після прибуття на місце аварії керівництва ПАТ «Закарпатгаз» викликані сили МНС, МВС та ВАТ «Закарпаттяобленерго» взялися до локалізації аварії. Рішення про відключення ГРС Ужгород та ГРС Паладь-Комарівці ( останнє ПЛАСом не передбачалося) прийняв перший заступник голови правління ВАТ «Закарпатгаз» Павло Нагірний. О 17.07,  внаслідок користування відкритим полум’ям, стався вибух газоповітряної суміші в приміщенні кафе «Шериф». До речі, трьох потерпілих  ніхто з території закладу не евакуював. Тиск в розподільному газопроводі впав по 18.20. Після опівночі було встановлено місце пошкодження газопроводу. На пошкоджену ділянку накладено та приварено сталеві хомути. Роботи з ремонту завершилися по 18 годині 30 серпня.

Щоб остаточно «передати куті меду» стосовно низької фаховості, як керівництва, так і спеціалістів ПАТ «Закарпатгаз», досить процитувати листа, що надійшов  у  Генеральну Прокуратуру  та Президенту України  від працівників Виноградівської філії ПАТ «Закарпатгаз». «Ми неодноразово звертали увагу спостережної ради товариства не незадовільну організацію обслуговування об’єктів газового господарства та першого заступника голови правління Павла Нагірного, пишуть вони. Кілька років тому у нашому місті на вул. Руській теж сталася трагедія. Жителі декількох будинків протягом двох місяців зверталися в місцеве газове господарство зі скаргою на те, що в їх оселях відчувається запах природного газу. Але працівники газового господарства стверджували, що то не газ, а запах з силосної ями або якесь інше «аномальне» явище. Все завершилося нещастям: вибухнула газоповітряна суміш і внаслідок пожежі загинула молода жінка. Коли розкопали газопровід, переконалися, що причиною нещастя став прорив труби підземного газопроводу. Ніхто за те неподобство так і не відповів». Як повідомляють автори листа, турбує їх і постійна фальсифікація показників з проведення обслуговування систем газопостачання житлових будинків та інших об’єктів: досить зайти у будь-яку квартиру багатоповерхівки і поцікавитись, коли востаннє там бачили слюсаря з газового господарства? Свою репутацію потрібно захищати ділом, а не фіктивними показниками та  галочками у звітності, вважають спеціалісти…   

 

- Сумно, що незважаючи на висновки комісії з розслідування, керівництво ПАТ «Закарпатгаз» з усіх можливих трибун чистить заплямований мундир, не фаховою роботою, а твердженням, що «ужгородці завдяки оперативним діям газовиків уникнули великої трагедії», - коментує резонансну аварію в Ужгороді начальник Управління Держгірпромнагляду по Закарпатській області Михайло Саварин. - Замість визнати власні промахи та невідкладно виконати всі заходи з упередження подібних ситуацій, як в Ужгороді, так і в інших містах України, «газовики» всі сили спрямовують на порятунок підмоченої репутації словесними  тирадами,  заганяючи ситуацію з налагодженням конструктивної співпраці у глухий кут.

 

Коли отямимося, панове?