друге — у 2004-му — ні...

З часом мене все більше і глибше полонить неповторна постать Магдушки як дружини Ерделі. Зміст її життя, поза всяким сумнівом, заслуговує естетичного дослідження, написання щонайменше короткої повісті. Віхи її життя скромні на події, але дуже яскраві. 16-річною вона впала в око як модель, як натурниця досвідченому 41-річному художнику Ерделі.

Ії портретні варіанти живуть на численних полотнах митця. Магдушка виявилася і прекрасною ґаздинею, терплячою половиною, розрадницею. Коли чорні хмари збиралися над головою Бийла, вона оберігала його. Магдушка відмінно тримала побут, адже це - атмосфера для творчої роботи. Розіка варила каву, ходила на базар за продуктами, і разом із чоловіком то в "Коруні", то в ресторані "Берчені" пили ту ж каву або пиво. Магдушка, крім того, що робила голубці й пельмені, прала й прасувала одяг. Як відомо, Бийло завжди ходив елегантним, ніби з голочки. Магдушка грунтувала полотна, була свідком творення майже всіх картин, розробки композиції пейзажів, натюрмортів, портретів. Натомість друга дата її життя - коли Розі за три місяці до смерті одружився з Розікою (так ласкаво подружжя зверталося один до одного). Відтак Магдушка стала спадкоємницею величезного творчого доробку. Як знала, розуміла, так і берегла його. Ще півстоліття по смерті чоловіка вона ревно оберігала увесь той скарб.

Магдушка зазнала два пограбування. Перше - у 2000 році - пережила, а друге - у 2004-му - ні. Як повідомили газети, грабіжники зв`язали її електричним дротом. Серце Магдушки зупинилося лише тоді, коли злодії винесли з будинку понад 50 різноформатних картин. Чимало легенд ходило й ходить по місту з приводу того, де нині ці полотна. Так чи інакше, істина невідома й досі. І навряд чи вже стане відомою.

Спочиває Магдалина Ерделі на Барвінкоші. А чому не біля батьків, на Кальварії? Зрештою, Магдушка заслуговувала й окремого місця як вняткова людина...

Подвижницьке життя Магдушки напрошується на художній твір. Мене беруть завидки, що угорська письменниця Єлизавета Кессеї написала про неї книгу, яку тепер я розшукую, бо сам прицілююся до теми, що мене хвилює і бентежить. Такої вірної дружини побажав би мати кожному художникові і письменникові. Надзвичайно вродлива й красива тілом натурниця Магдалина Сливка виявилася могутньою постаттю - як супутниця і вдовиця Ерделі. Бо півсторіччя берегти скарб - це подвиг. А де нині те горнятко, з якого пив каву геній, де та ложечка, якою він її помішував?