Зовнішня політика країни, вочевидь, не зміниться,але Україні варто бути насторожі

Останні вибори в Угорщині – вибори, які суспільство очікувало як ніколи і на які покладало великі надії. Незважаючи на таку непересічність події, їх результати були прогнозованими й очікуваними – в країні перемогли опозиційні сили, серед яких основною є блок ФІДЕС-КДМП. Прокоментувати цю політичну подію сусідньої Угорщини ми попросили фахівця – консула України в Ніредьгазі (Угорщина), кандидата історичних наук Алена ПАНОВА.

– Загалом до парламенту потрапили чотири політичні партії та блоки –ФІДЕС-КДМП, «Йоббік», Угорська соці­алістична партія, ЛМП та один незалежний депутат.

Зазначимо, що в Угорщині діє складна змішана виборча система, яка, по суті, є різновидом пропорційної, однак враховує регіональний компонент. Так, у цілому в парламенті нараховується 386 депутатів. При цьому 176 із них обираються в одномандатних округах, 152 – за партійними списками, які формуються на рівні області та столиці, 58 – так звані загальнодержавні компенсаційні списки. Ініціатива щодо висунення кандидатів у депутати належить переважно партіям і блокам, в одномандатних округах передбачена можливість висунення «незалежних кандидатів», однак їх роль у політичній боротьбі незначна.

За результатами виборів місця у парламенті розподілились наступним чином: Блок ФІДЕС-КДМП – 263 місця (68,14 %); МСП – Угорська соціалістична партія – 59 місць (15,28 %); Рух «ЙОББІК» – 47 місць (12,18 %); Рух ЛМП – 16 місць (4,15 %); незалежний депутат – 1 місце (0,26 %).

При цьому блок ФІДЕС-КДМП отримав перемогу в 172 зі 176 виборчих округах та в усіх 19 областях і столиці.

Цьогорічна виборча кампанія вирізнялася з-поміж інших кількома факторами:
– занадто високий «градус опозиційності» суспільства і, як наслідок, нечувано високий рівень політичної активності пересічних громадян;
– активне  використання технологій, базованих на негативному висвітленні якостей  конкурентів, – «чорний PR». Угорське суспільство в цілому незвикле до такої кількості бруду, вилитого один на одного, на певний період часу взагалі перебувало у шоковому стані і почало дедалі частіше задаватись думкою: як узагалі ще існує країна за наявності такої кількості негативу;
– участь політичних сил альтернативного напрямку, спектр позиціонування яких доволі широкий – від «третьої сили» до радикалів, зі стійкими елементами шовінізму;
– значні  суми коштів,
витрачені партіями на фінансування зовнішньої реклами, яка цього разу була також  незвично нав’язливою.

Насамперед слід очікувати формування єдиної вертикалі влади «де-факто». Нагадаємо, що після попередньої парламентської виборчої кампанії 2006 року в країні сталася унікальна ситуація, коли перемогу здобула і, як наслідок, сформувала урядову коаліцію Соціалістична партія Угорщини, натомість у всіх 19 областях та більшості міст із правом області місцеву владу сформували представники ФІДЕСу з партнерами. Сьогодні ситуація виглядає інакше: влада в країні як на центральному, так і на обласному та місцевому рівнях майже цілком належить саме останнім. У такому розкладі можна виділити дві сторони медалі: з одного боку є шанси синхронізувати весь державний механізм, з іншого – виникає загроза бажання певною мірою узурпувати владу однією політичною силою.

Реформування в економічній, полі­тичній, гуманітарній, соціальній сферах, у тому числі через реорганізацію системи влади, передусім урядових органів. Натомість у цьому контексті не варто думати про кардинальні дії типу «До основания разрушим, а затем…». Угорщина – країна з усталеними рисами європей­ської ментальності, яка має чітко сформовану систему цінностей, тому мова йтиме скоріше не про нові цілі, а якими методами досягати вже визначене сус­пільством. Тож можна очікувати, що зовнішньополітичні цілі й орієнтири країни після виборів і формування нового уряду не будуть суттєво змінені. Серед таких цілей є і підтримання добросусід­ських відносин з Україною, а також постій­на підтримка закордонної угор­ської громади, відстоювання передусім національно-культурних інтересів.

Утім, необхідно враховувати участь у політикумі країни радикально-шовіністичної сили «Йоббік», яка намагатиметься своїми діями привернути до себе більше уваги з метою поступового збільшення електоральних симпатій. Одним із прикладів може слугувати перед­виборча заява цієї партії, яка пропонувала провести референдуми серед населення колишніх угорських земель на предмет возз’єднання з Батьківщиною. Очевидно, що офіційний Будапешт намагатиметься демонструвати абсолютну непідтримку такої позиції, однак сусіднім країнам варто бути на сторожі своїх національних інтересів та припиняти будь-які прояви, які можуть нести загрозу їх територіальній цілісності.

Слід зауважити, що в кон­тексті Закарпаття також змі­нить­ся про­вай­дер угор­ської політики – лідируюче місце займе КМКС (який тяжіє до ФІДЕС-КДМП), натомість УСДМ (партнер угорських соціалістів) може відійти на другий план.

• вибори
• Угорщина
• ФІДЕС