ФК «Закарпаття» здобуває надважливу перемогу у виїзному матчі проти івано-франківського «Прикарпаття».
МЦС «Рух», Івано-Франківськ, +25 C.
"Прикарпаття" - "Закарпаття" 1:3
Голи: Канюк, 28 - Штурко, 21, Бобаль, 30 (пен.), Невуче, 85.
В цьому матчі від ужгородців чекали тільки перемоги. Насправді, чого ще можна чекати від команди, перед якою стоїть завдання вийти в Прем’єр-лігу? Тим паче, дві поразки на старті поставили закарпатців у вкрай незручне становище. 16 місце – зовсім не пасує фаворитам першості. Треба було реабілітовуватись.
У Івано-Франківську футбол люблять. Незважаючи на те, що команда зазвичай борсається внизу турнірної таблиці, вболівальників було близько трьох тисяч. Це, почасти, більша кількість, ніж приходить на матчі в Ужгороді. Щоправда, вхід на стадіон «Рух» безкоштовний. В наш час, це теж стимул прийти, якщо на «халяву».
Для «Закарпаття» важливо було впоратись також і з психологією. Два матчі команда не те що поступалась, а й не забивала. Потрібно було йти тільки вперед і забивати свій перший гол в новому сезоні.
Розпочалося усе з того, що Микуляк не вгадав, що буде – «орел» чи «решка» і ужгородцям довелося грати проти сонця. Бо його візаві воротар Локатир, звісно, вибрав поле, а не м’яч. До речі, в нас в рамку став Надь, замінивши Бабенка. Сам матч розпочався без розвідки. Стало зрозуміло, «Прикарпаття» буде грати, здебільшого на контратаках. Вже на перших хвилинах пробивали головою Шендрик та Невуче. Перший не влучив у рамку, а удар нігерійця відбив голкіпер. Далі були дальні удари у виконанні Микуляка та Бобаля, проте на табло залишались нулі. Івано-франківці вперше огризнулись близько 15-ї хвилини матчу, коли один з нападників замикав головою фланговий простріл – Надь впевнено зафіксував м’яч. Пахло голом. Звісно, у воротоа «Прикарпаття», бо господарі за півтайму не створили нічого небезпечного. Так воно і сталося. Та що там голом – двома голами. Але в різні ворота. Спочатку Штурко зіграв на добиванні і забив у пусті ворота. Наступної хвилини рахунок взагалі міг стати вже 2:0, але Бобаль, вийшовши сам-на-сам перекинув всіх і вся. Розслабся – пропусти. Ось що сталося із закарпатцями вже відразу після цієї атаки. «Прикарпаття» заробило досить непоганий штрафний. І після, чи то навісу, чи слабкого удару, м’яч опинився в штрафному гостей, а Канюк просто підставив ногу. Рахунок, скажу вам, не зовсім відповідав діям команд. Було помітно, що «Закарпаття» ше минулого сезону коштували на смак Прем’єр-лігу. Не хотілося б, звичайно, говорити про яку-небудь різницю у класі суперників. Перша ліга як-не-як. Але «Закарпаття» - один з небагатьох клубів у першості, які можуть зіграти на класі. Так сталося відразу після другого забитого гола у ворота франківців. Все той же Штурко проривався по своєму фланзі і був збитий захисником. На цей раз пробивати Артюху не довірили. Підійшов Бобаль. Скажу вам, що Локатир ледь не відбив цей м’яч, але вгадавши куди битиме Матвій, він тільки трохи зачепив м’яч рукавичками.
2:1 – це добре, але мало. Тим більше за такої гри. Ми знаємо не мало випадків коли ведеш в матчі з мінімальним рахунком, а вкінці пропускаєш. Не хотілося повторення таких історій, а «Прикарпаття», звичайно й розраховували, що в одній з контратак вони знову заштовхають м’яч. Треба було ще один гол для надійності. Чекати його довелося аж до 85 хвилини матчу, а до цього гра була млявою. Як кажуть, одні не хотіли, інші не могли. Протягом ледь не всього другого тайму господарі не мали серйозних нагод. «Закарпаття» теж павутини з дев’яток не зривали, але свій гол таки забили. Невуче хорошим ударом в нижній кут зробив рахунок куди спокійнішим для команди з Ужгорода. Зрозуміло, що в останні 10 хвилин і не слід було чекати масових атак в одну чи іншу сторону. Співати дифірамби команді Гамули, звичайно, зарано. Але гра у Івано-Франківську, за виключенням деяких епізодів, сподобалась. Були моменти, удари, комбінації – зрештою, це і є те, з чого складається футбол, який подобається вболівальникам.
