Колись першокласників було й дев’ятеро

          Мініатюрне  воловецьке село Збини, яке ніби загубилося між горами, налічує всього-на-всього 73 хати, тож і кількість  населення мізерна – 240 душ. Відпочиваючи там минулого тижня, я випадково почув цікаву й зворушливу деталь:
         1 вересня у Збинянській загальноосвітній школі І-го ступеня вперше сядуть за парти лише… двоє учнів, а загалом їх буде – дев’ятеро, як, до речі, й торік. Тому гріх було напередодні нового навчального року не поспілкуватися  з однією із двох перших учительок школи – Марією Чорней, за плечима котрої 32 роки педагогічного стажу. Народилася Марія Василівна в селі Перехресному. Її батько, Василь, був лісорубом, мама, Олена, – колгоспницею. У початкову школу Марійка ходила в рідному селі, восьмирічку ж закінчила в Кечірному. 

     – Я завжди любила дітей, свою першу вчительку Олену Іванівну Чубірко і за покликом серця вирішила обрати педагогічну дорогу, вступивши до Мукачівського педагогічного училища, – пригадує співрозмовниця. – Працювала 6 років учителькою початкових класів у Кечірному, далі 9 – у Жденієві. Свого часу ми з чоловіком побудувалися у Збинах. А 1991 року в селі відкрили школу – і ось відтоді вчителюю тут.

       Прикметно, що колись до збинянської школи щороку йшло 7–9 першокласників, загалом же навчалося всереднено 15 учнів. Та негараздова демографічна ситуація й «по-шкільному» дається взнаки. До речі, позаторік і торік у Збинах уперше поріг школи переступили відповідно 4 і 2 дітей, наступного ж очікується 3.

      –  Приміром,  цьогоріч я навчатиму одночасно 5 дітей, а саме: двох із 1-го класу, двох – із 2-го й одного – з 4-го. Щодня по чотири-п’ять уроків, – продовжує Марія Чорней. – Як і всюди, збинянські учні –  різні: є сильні, є слабкі. Це залежить і від дошкільної підготовки, і від виховання в родині та й просто від природних задатків. Зрештою, кожному Бог дав своє: хтось має більші здібності до гуманітарних предметів, хтось – до точних. Але загалом їхній рівень у 5-му класі в Жденієві – пристойний. Ми зі своєю колегою Тетяною Анатоліївною дотримуємося простого й дієвого принципу:  у нас такого нема, аби дитина не засвоїла пройдений матеріал. Усі ж і все постійно на видноті. Але, звичайно, не без проблем. Щоправда, найголовніші позаду: у школі вже провели опалення, також дають кошти на ремонт. Трохи сутужно з окремими підручниками, дидактичним, ігровим і наочним матеріалами, та викручуємося по-всякому.

      Особливо закарбувався в пам’яті Марії Чорней перший випуск збинянської школи. Із 16 учнів 4 здобули вищу освіту. Нещодавно збинянка навчала й дуже обдарованих двійнят – Юрія і Василину, причім діти однаково сильно схоплювали і мову, і математику, до того ж надзвичайно гарно малювали. Як акцентує пані Марія, у цьому величезна заслуга їхньої мами, котра їх прекрасно виховала, контролювала, привчила до праці, самодисципліни, сумлінності. Відтак двійнята тримають наразі високу планку і в жденіївській школі.

        –  Уже в початкових класах можна здогадуватися, хто як і на що буде здатний у житті. Одна дитина сама прагне до знань, звикла бути зосередженою, дивитися постійно в очі, іншу ж слід заохочувати виконувати домашнє завдання, приділяти їй більше уваги.  Тому, без сумніву, вплив педагогів на долю дитини  якщо не вирішальний, то великий. Уважаю, мені вдається застосовувати індивідуальний підхід до кожного учня, зацікавити його предметом. 

          «Бути першою вчителькою – це не лише благородно, цікаво, престижно, а й відповідально. Я все життя віддала школі. Незаперечний факт, що вчителем має бути лише та людина, яка любить дітей. Я їх обожнюю. Діти – це планета характерів, здібностей. У кожного – своєрідна іскрина, яку треба знайти, розвинути», – резюмує Марія Чорней. І лише наприкінці розмови «зоря світова» сміючись зауважила, що є й... директоркою збинянської школи, тобто «керує» своєю колегою й прибиральницею.

       І наостанок  таке. Ми, жителі міста, звикли бувати на велелюдних пишних першовересневих лінійках. Але перший дзвоник у Збинах – ні на йоту не менше свято, ніж, приміром, у школах Ужгорода чи Мукачева. За словами Марії Василівни, прийдуть батьки всіх 9 дітей, а також односельці. Прозвучить гімн, будуть короткі виступи двох учительок,  батьків, а по-святковому одягнені діти читатимуть вірші, співатимуть. І треба вірити й, звісно, усе робити для того, щоб за п’ять-шість років до збинянської школи знову пішло 9 першокласників, а то й більше.