З історії відомо, що на початку минулого століття Закарпаття мало автономію у складі Чехо-Словаччини (Підкарпатська Русь). У 1939 році на території краю було проголошено створення незалежної Карпатської України із центром у місті Хусті. Президентом її був Августин Волошин. Того ж року край окупували угорські війська. Після Другої світової війни в червні 1945 року Закарпаття ввійшло до складу Радянського Союзу.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 січня 1946 року у складі Української РСР було створено Закарпатську область із центром у місті Ужгороді. Вона зайняла південно-західні схили північної частини Східних Карпат та частину Середньодунайської низовини по ріці Тисі та її притоках.
Межує з Польщею і Львівською областю – на півночі, на сході – з Івано-Франківською областю, на півдні – з Румунією, на заході – з Угорщиною і Словаччиною.
Закарпатська область охоплює 13 адміністративно-територіальних одиниць, із яких: 4 міста обласного підпорядкування (Ужгород, Мукачево, Хуст, Берегово), 13 районів, 7 міст, 20 селищ міського типу і 579 сільських населених пунктів.
Складну багатовікову історію краю “прочитують” археологічні розкопки. Упродовж останніх 40 років тут було знайдено понад 100 поселень людей палеоліту.
На території області розташовано безліч історичних архітектурних пам’яток, що приваблюють туристів. Закарпаття багате на корисні копалини: буре вугілля, ртуть, алуніти, поліметалічні руди, великі запаси кам’яної солі. Промислове значення мають родовища туфів і доломіту. Славиться область великою різноманітністю мінеральних джерел – соляних, сірчаних, йодистих, залізистих, вуглекислих.
