У «день солідарності трудящих» в Ужгороді мітингували і трохи чубилися

Що робити в «день усіх трудящих», 1 Травня, святкування якого, спасибі владі, розтягнулося аж на 4 дні? Хтось власне вирішив потрудитися й вирушити на дачі й городи, чимало ужгородців гуляли містом, брали участь у розвагах, ще інші поїхали на природу. І лише невеличка кількість «політично стурбованих» громадян провела 1 травня, як колись, – з прапорами, гаслами, мітингами. Цього разу зайнятися великою політикою, окрім традиційно соціалістів та комуністів (у котрих такі дні – чи не єдина нагода нагадати про своє існування), ще й так звані політичні русини й гастролери з партії «Свобода».

Напередодні свята всіх трудящих русини оголосили про намір провести цього дня «III Європейський конгрес русинів». Причому на з’їзд мали приїхати представники відверто проро­сійської партії «Родіна». Це передбачувано не сподобалося націоналістичним партіям і громадським організаціям, які пообіцяли зібрання русинів не допустити. «Сотні представників націонал-патріотичних сил із різних регіонів України готові запобігти цьому зібранню, що може мати непередбачувані наслідки для Ужгорода та ужгородців», – якось несподівано пригрозили містянам «свободівці».

Олії у вогонь підлив і так званий «покаянний лист» від русинів, розміщений на деяких інтернет-сайтах Закарпаття. У листі на ім’я Віктора Ющенка лідери русинів нібито відмежовуються від будь-яких заяв сепаратистського характеру і ствер­джують, що їхні організації чітко до­тримуються законодавства й підтримують цілісність держави. Напевно, було б добре, якби такий лист дійсно написали, проте, схоже, він – фальшивка. Принаймні в Закарпатській ОДА (а копію листа нібито відправили Олегу Гаваші) нам повідомили, що такого не отримували. Крім того, в місті з’явилися листівки начебто від СБУ, у яких повідомлялося, що Петро Гецко (так званий прем’єр-міністр Підкарпастької Русі) оголошений у розшук. СБУ свою причетність до цих листі­вок спростувало. 

Врешті, за день до з’їзду русини оголосили, що у зв’язку з можливими провокаціями вирішили скасувати своє зібрання 1 травня й перенести його на невизначений термін. Проте їм ніхто не повірив...

Одне слово, після всієї прелюдії здавалося, що в День праці відбудеться щось грандіозне й підуть націоналісти й русини стінка на стінку. Проте, насправді, як виявилося, було просто багато шуму з нічого.

Отже, у п’ятницю «свободівці» таки приїхали до Ужгорода «не допустити» і, озброївшись прапорами, наметами й партійною пресою, окупували Театральну площу, очікуючи на русинів. Візуально було їх максимум сто чоловік. Судячи з їхньої вимови, були там і закарпатці, проте більше – нетутешніх. Потрапили вони, втім, на мітинг лівих, на який зібралося кілька десятків громадян. Розчаровано покричавши «Ганьба!», хлопці зі «Свободи» кудись побрели. Щоб повернутися піз­ніше, бо, все ж таки, якісь русини в Ляльковому театрі зібралися. Проте на цей час туди ж підтягнулися й ужгородські міліціонери, які, на превелике розчарування націоналістів, не дозволили їм «протистояти сепаратизму». Іншими словами, перекрили вхід до театру. «Свободівці» спробували пролізти силою, та швидко зрозуміли, що справа ця марна. Не пустили правоохоронці й автора, ввіч­ливо, але твердо пояснивши, що наказано не пускати всередину нікого. Хто зібрався в Ляльковому, ми так і не зумі­ли з’ясувати. Схоже, русинських лідерів там не бу­ло, тому можна констатувати, що з’їзд не відбувся. «Свободівці» ще трохи покричали, поспівали пісень і знялися з місця. «Куди ж ви йдете», – поцікавився я в одного з хлопців. «А все закін­чилося!» – пояснив він. – «Як так, ви ж русинів бити хотіли?» – здивувався я (та й розчарувався – адже журналісту цікавіше було б за протистоянням поспостерігати). – «А їх міліція супроводжувала», – пояснив він, закінчив збирати фірмовий намет і побіг наздоганяти  братчиків. Очікувана бійня між сепаратистами й націоналістами завершилася пшиком.

Проте недарма, як стверджують, казав Наполеон, що якби він керував французькими газетами, то ніхто б не дізнався про його поразку під Ватерлоо. «Свобода» оголосила, що запобігла «сепаратистському шабашу в Ужгороді». Також «свободівці» звинуватили закарпатську міліцію у «відвертому потуранні українофобії й порушенні Конституції в краї». На наше прохання прокоментувати цей закид, представник ужгородських правоохоронців від­повів: «Нічого коментувати: ужгородські міліціонери просто охороняли правопорядок».

P.S. А найцікавішою подією біля Лялькового театру того дня став клоун, котрий, очевидно, повертався з якогось виступу і щиро здивувався такій кіль­кості міліціонерів біля входу до театру. Зі словами: «Ну, так мене на роботі ще ніколи не зустрічали», клоун пройшов повз правоохоронців усередину...

 

Володимир Пушкаш, Ужгород