Туристичне Закопане пропонує мільйонам мандрівників відпочинок будь-якої пори року і байдужим не залишає нікого

Закопане, занурене влітку в  зелень, а взимку у  снігові замети, лежить біля підніжжя Татр. Місто-легенда, курорт зі своєрідною аурою, інтригує й приваблює своєю гірською індивідуальністю. Магніт, який притягує сюди гостей вже близько двох століть, все той же: Татри – єдиний у цій частині Європи альпійський гірський пояс, найвищий між Альпами і Уралом. Гори виникають ніби нізвідки, здавалося б, виростають посеред абсолютно рівної місцевості.

Від 43 мешканців до курорту-гіганту

Закопане постало на місці сезонних поселень пастухів. Імовір­но, вперше документально  засвідчене 1578 року королем Стефаном Баторієм, проте сам запис не зберігся. 1676 року в поселенні нараховувалися 43 мешканці, а належало воно Польському королівству. Після розділу Речі Посполитої Закопане відійшло до Австрійської імперії. 1824 року село продали родині Гомолясків. У XVIII столітті на околицях поселення запрацювала залізна ливарня, яка у XIX столітті стала найбільшою в регіоні.

Розквіт Закопаного припадає на другу половину того ж століття. 1876 року тут було відкрито школу різьбярства, а 1886-го поселення стало оздоровчим курортом. Після Першої світової війни воно повернулося до складу Польщі. 1933 року Закопане дістало статус міста.

Це є найбільш високогірне місто у Польщі, знаний центр зимових видів спорту. Загальна довжина лижних шляхів сягає 160 км. Щорічно на Великій Крокві проводиться Кубок світу зі стрибків на лижах із трампліну. У 1929, 1939 та 1962 роках у місті проходив Чемпіонат світу з класичних лиж. Закопане було одним із кандидатів на проведення зимових олімпійських ігор 2006 року, однак відбулися вони в Турині.

Протягом  року сюди наві-дуються не лише гірськолижники, а й артисти, політики, відомі діячі різних галузей і, звісно, туристи (2–3 мільйони щорічно). Приїжджають по здоров’я, спортивний адреналін та комфортну тишу. А ще – потішитися чудовою дерев’яною архітектурою, надзвичайною красою гір, відвідати термальні басейни (+35 градусів) і знайти для себе щось незвичайне. Взимку Закопане – Мекка для лижників. Навесні сюди тягнуться романтики. Влітку тут привілля для тих, хто хоче бути ближче до сонячного неба. Восени збираються філософи, ті, хто шукають себе. Блукаючи вулицями Закопаного, поринають у атмосферу села-ідилії.

Вулиця-казка

Головна вулиця міста – Крупувкі, одна з п’яти найбільш відомих вулиць у Польщі – прикрашена дивовижно вигнутими ліхтарями. Вздовж неї – численні продавці сувенірів. Вулиця пішохідна й виходить просто до міського ринку, де, окрім іншого, можна купити овечу шкуру, іграшкового байбака (він, до речі, – символ Закопаного) чи справжнє живе щеня сенбернара. На пам’ять із Закопаного везуть вироби місцевих ремісників – людей із незмінним ґуральським гумором. Ми з друзями довго сміялися, коли проходили повз галасливого хлопчака з гітарою й вичитали на його табличці «Єстем шурнєнти, збєрам на психіатре» («Я звихнутий, збираю на психіатра»).

На Крупувках є також численні кафе й бари, тому, ліниво прогулюючись після катання, народ плавно перетікає з одного закладу в наступний, задивляючись на невтомних вуличних артистів, слухаючи стук карет із кіньми по бруківці і вдихаючи аромат спеціальних страв Закопанської кухні і грилю. Раз на рік тут чути мекання овець, яких женуть на літні пасовища в гори.

У цілому, вулиця виглядає на­прочуд гостинно, затишно і якось... по-домашньому. Іноді нею прогулюються вдягнені в національне вбрання місцеві жителі. Їх фольклор – своєрідна суміш польської, словацької, угорської й частково балканської культур із карпатськими елементами. Не випадково один із найпопулярніших сувенірів – шапка горянина з пером або топірець (через кордон перевозити не рекомендується). Щороку в серпні в Закопаному відбувається справжній фольклорний банкет – Фестиваль гірських земель. Це сім днів, по вінця наповнених музикою, танцем, небуденною аурою.

Півтора століття тому на від­починок у Татри почали приїздити артисти, музиканти, вчені. Багато хто з них тут і залишився, а для більшості ці місця стали стимулом для творчості. Тут постійно мешкав художник і письменник Станіслав Віткевич, з яким пов’язаний так званий закопанський стиль. Значна частина польської культури сформувалася під впливом ґуральського фольклору.

Центр Закопаного – перехрестя вулиць Крупувки й Костюшка – лежить на висоті 838 м. Тут розмістилися автобусний і залізничний вокзали.

У блокнот туристові

Численні санаторії, будинки відпочинку й велика база для ночівлі роблять місто привабливим для мандрівників.

Серед цікавих туристичних об’єктів – старий костел і Каплиця Ґонсениців на П’єнксовому Бжиску. Також каплиця в Ящурівці – ідеальний приклад дерев’яного архітектурного мистецтва регіону.

Не залишить нікого байдужим екскурсія у Вєлічку – знамениту соляну шахту, внесену до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. Це єдиний у світі об’­єкт, який працював безперервно від середньовіччя до наших днів. Тут, під землею, таємниче озеро, унікальні храми, ґроти з соляних глиб. Усе – з «кухонного» мінералу: маленькі каплички, великі зали, скульптури, статуетки, фрески і люстри – ціле підземне містечко.
Над містом звеличується гора Ґєвонт, з якою пов’язано багато легенд. Сонний лицар – так називають її поляки, показуючи на вигинах вершини у формі голови величезний хрест.

А найбільші екстремали видряпуються на Каспрів верх (1995 м над рівнем моря). 1935 року сюди проклали канатну дорогу, першу в Польщі і 60-у в світі. Це територія національного парку Татр. Тут доступні близько 240 км пішохідних трас, є чотири велосипедні маршрути, діє 8 туристичних  баз, є кінний транспорт. Улітку популярні  дельтапланеризм і гірський велосипедний спорт.

Закопане  – не лише гірськолижний курорт, історичний і культурний центр, а й розважальний. У місті проводяться численні фести, зокрема Татранська осінь i Міжнародний фольклорний фестиваль.

У місцевих закладах харчування немає середніх цін. Кожен із них пропонує власну кухню і свої фірмові страви. Найбільш доступні бари й ресторани заманюють повноцінним обідом (вечерею) від 15 злотих. У великих містах ресторани й кав’ярні відкриті з раннього ранку до пізньої ночі, тобто працюють до останнього клієнта. Варто скуштувати місцевий делікатес ґуралів – осципек. Це копчений овечий сир, на смак близький до наших «косичок».

А ще у деяких цукернях мож­на знайти смачнючі пончики з трояндовим варенням чи шоколадом, іноді  завбільшки з добру тарілку – не пропустіть!

Туристика в Закопаному розвивається блискавично: що не рік у регіоні більшає цікавих відпочинкових і розважальних об’єктів. На думку багатьох туристів, тут важко бодай хвилину нудьгувати...

• туризм
• Польща