Природні катаклізми, від яких усе частіше потерпає Закарпаття
Як лишень не називають Закарпаття: і ма-ленькою Швейцарією, і Срібною Землею. Справді, природа щедро відміряла нам усього потроху. Тож і працювати, і відпочивати у нас є де. Але разом із тим наш край ще й дуже непередбачуваний стосовно різноманітних природних катаклізмів і стихійних лих. Досить згадати одні тільки паводки. А ще маємо землетруси, зсуви та ерозії ґрунту, селі, лавини. Але недарма кажуть: поінформований – значить захищений. Адже відаючи, де саме ховається небезпека, легше її уникнути, а нерідко й запобігти.
Раз – і Оленьово попливло
Найбільшою небезпекою для нашої області були і залишаються паводки. Більші чи менші, вони завдають біди практично цілий рік. Від інших кліматичних негараздів нас переважно захищають гори. Василина Блох, заступник начальника Закарпатського обласного центру з гідрометеорології каже, що вони рятують нас від різких холодів із північної Арктики і від такого небезпечного агрокліматичного явища, як засухи.
Але якщо паводки були, є і, напевно, будуть, то наразі з’явилася інша тенденція: практично всі стихійні погодні явища активізувалися і стали більш жорсткими. Про це свідчать аномально теплізими упродовж останніх років і навіть примхлива погода цієї весни. Пригадаємо: холодний березень, теплий, але з надмірними дощами квітень, грозовий, також із надмірними аномальними зливами, градом та шквалистими вітрами травень.
Василина Блох розповіла, що за останні 30 років в області не випадала така кількість дощу, як цієї весни. У травні зафіксовано 232 % опадів місячної норми в Ужгороді, 200 % – у Берегові, 280 % – у Мукачівському районі, а на окремих гідрологічних постах басейну річки Уж – навіть 300 %. Не дивно, що за таких умов виник високий паводок на ріках західної і центральної частини області. Лише за три-чотири дні (15-18 травня) випало від 50 до 100 % місячної норми, а в районі міста Чоп – до 120 %.
Перший літній місяць цього року – червень – також виявився аномально дощовим. Це викликало швидкоплинні локальні паводки, які знову завдали шкоди.
«Ми відзначаємо, що й град став крупнішим, та й випадає він тепер частіше, – розповідає Василина Блох. – Частими стали й зливи локального характеру, що влітку навіть за одну добу викликають швидкоплинні локальні паводки. Так було в злощасному 1998 році. У Свалявському районі за одну ніч випало 100 мм опадів і село Оленьово наступного ж дня «попливло». Ось така жорсткість й інтенсивність погодних умов з’явилася саме в останні 40 років. Звичайно, неможливо передбачати такі дуже сильні зливи в одному пункті області, але, навчаючись на таких прикладах та аналізуючи погодні умови останніх років, синоптики враховують це у наступних прогнозах».
Аналітики-метеорологи за останні 40 років відзначають сильні шквали по всій Україні, часту повторюваність дуже сильних злив, у горах – зсувів ґрунту, а взимку – сильні снігопади. Нерідкими стали й смерчі. У нас щось подібне спостерігалося влітку 1978 року в Хустському районі, де зафіксували вітрові вихори, схожі на мікро-смерчі. Тоді з траси віднесло на узбіччя автобус, а декілька машин підняло в повітря.
Усі ці зміни є свідченням того, що в природі не все гаразд, щось у ній відчутно змінюється. Адже, як розповідає Василина Блох, у кліматі все взаємопов’язано. Наприклад, вибух вулкану в Ісландії вплинув на погоду всієї Європи. Інтенсивні тривалі дощі відмічались у всіх європейських країнах, а Польщу спіткав історичний паводок. Навіть у Закарпатті із дощами випала невелика кількість вулканічного попелу. Є очевидці, які бачили, як білизна, яку сушили на вулиці, після дощу посіріла.
Де на Закарпатті ліпше?
Серед інших небезпечних для нашої області погодних явищ слід відзначити лавини, крупний град фронтального і місцевого характеру, так звані «сухі дні», коли повітря стає настільки сухим, що можуть спалахнути пожежі. Таке може статися, коли температура повітря становить 30-33 градуси тепла, а вологість – максимум 30 %. Найцікавіше, що такі умови зазвичай складаються у квітні. Є 4-5 днів, коли температура ніби й невисока (25 градусів), але вітер так висушує повітря, що в результаті можуть спалахнути лісові пожежі. Проте, на щастя, в нашій області вони локальні. Бувають займання на Тячівщині, Міжгірщині. На Ужгородщині траплялися випадки, коли на дачних ділянках навіть згорали будиночки. Адже за таких умов досить викинути недопалок у траву – й вона одразу спалахне.
Град фронтального характеру, який охоплює досить великі площі, теж може бути дуже небезпечним. Минулого року в червні такий почався на Берегівщині й пройшов через Іршавщину на Виноградівщину. Падали «льодяники» розміром від 15 до 25 міліметрів. Тоді у людей побило всю городину. До речі, від градобою часто потерпає село Зняцево Мукачівського району та населені пункти південної частини Ужгородщини.
Цікавий факт: на Закарпатті є окремі села і райони зі своїми кліматичними особливостями. Так, Нижній Студений вважається найхолоднішим населеним пунктом області, Виноградівський район – найтеплішим. На Іршавщині фіксують сильні вітри. А в гірських районах найбільша вологість повітря. На Берегівщині, Виноградівщині й в Ужгороді часто буває спекотно. Так, найвищу температуру повітря у червні за останні 62 роки спостережень зафіксували саме в цих районах – 36-37 градусів тепла. А в Берегові у 1952 році метеорологи засвідчили абсолютний максимум – 39 градусів вище нуля.
У літній період Василина Блох радить остерігатися блискавок під час гроз, не носити з собою за такої негоди металевих предметів. Бо в області щороку фіксують два-три випадки, коли вони влучають у людину чи вбивають худобу в сільській місцевості. Особливо часто це відзначають на Міжгірщині.
Зсунулося, потрусило чи провалилося?
Бувають у нашій області й природні катаклізми, пов’язані з власне геологічною особливістю краю. Сюди можна віднести бокові ерозії, зсуви, селі, карстові процеси та горезвісні землетруси. Більшість останніх пов’язана з тектонічними рухами в горах Вранча, які знаходяться на території Румунії за 100 кілометрів від кордону з Україною. Сусідів трусить досить часто. У ХХ ст. в зоні Вранча сталося 30 землетрусів із магнітудою 6,5 балів.
Катастрофічні землетруси у 1940 та 1977 роках мали магнітуду 7. У 1977-му в Бухаресті загинуло 15 тисяч людей. У нашій області сейсмологи щороку реєструють до 20 «землетрусиків». Набільше їх фіксували на Тячівщині, а найсильніші – у Берегові. Найважливішою лінією, до якої «прив’язані» рухи землі, є Сигет – Свалява. Семибальний землетрус, який стався 15 жовтня 1834 року, охопив територію приблизно від Сваляви до Рахова. «Загалом Закарпатття є 7-бальною зоною за 12 бальною шкалою», – розповіла завідувач сейсмостанцією «Ужгород» Світлана Плішко. Але будинок, наприклад, має бути розрахований на всі 8 балів, щоб залишався запас міцності.
Сильні повені на Закарпатті призводять до виникнення значних зсувів та селевих потоків. Але якщо землетруси в області минають без якихось видимих наслідків, то через зсуви у нас гинули люди. Вже цього року земля сунулася в Рахівському районі, у селі Верхнє Водяне, але, на щастя, не постраждав ніхто.
Такі катаклізми напряму пов’язані з діяльністю людини: вирубуванням лісів і дерев на берегах річок, будівництвом житла у не призначених для цього місцях. Наприклад, будинки, які розташовані на «східцях» древніх зсувних процесів, за певного збігу обставин можуть бути зруйновані. Особливо якщо таких декілька: збільшується навантаження на схил і він легко може «з’їхати».
Найяскравіший приклад поєднання людської безгосподарності з природними передумовами – це затоплені шахти Солотвина. Крім того, люди побудувалися на самісінькій маківці гігантського купола. І нині існує загроза, що частина села може провалитися під землю.
Недарма кажуть, що перед стихією людина слабка й беззахисна. Це та сила, яку ми поки що не навчилися контролювати. Проте багатьох негативних природних явищ можна уникнути, якщо розуміти, що ми тут не господарі, а партнери, які несуть відповідальність за те, що коїться навколо.