Працювала будівельницею, жила за кордоном, але після початку повномасштабної війни повернулася в Україну і пішла служити у військо. Бойовий медик 101-ї окремої бригади Територіальної оборони Закарпаття Світлана з позивним «Гера» поділилася своєю історією служби, переживаннями та мріями про майбутнє.
о війни жінка близько року жила за кордоном, працювала у мирній професії. Після 24 лютого 2022 року постійно стежила за подіями в Україні і зрештою ухвалила для себе непросте рішення - повернутися додому та вступити до лав Збройних Сил України, йдеться на сторінці 101 окремої бригади Територіальної оборони Закарпаття.
У Світлани двоє дітей. Про намір піти на службу вона повідомила їм лише за тиждень до виїзду. Спочатку діти сприйняли це важко, але згодом змирилися. Нині вони перебувають з бабусею. Матері Світлана зателефонувала вже з навчального центру в Десні - звістка стала для неї справжнім шоком, адже старший брат Світлани також служить із перших днів повномасштабного вторгнення.
Світлана родом з Івано-Франківська, а до закарпатської бригади потрапила випадково, адже не знала, куди саме її направлять. За характером відповідальна, тому до служби готувалася дуже ретельно - до навчального центру приїхала повністю екіпірованою та підготовленою.
У цивільному житті Світлана працювала будівельником, що є цілком мирною професією. Найціннішим на війні вважає людське життя, не роблячи різниці між своїм і чужим:
«Найважче переживаю втрату побратимів, з якими здружилася за два роки служби.
Брала участь у бойових операціях, спочатку було дуже страшно. Найбільше боялася не впоратися зі своїми обов'язками, з тією відповідальністю, яка на мене покладена.
Не дивлячись на відсутність попереднього медичного досвіду, як виявилось, я не боюся крові чи важких поранень. У момент роботи з пораненими відчуваю лише жаль до людини, а власні емоції відступають на другий план».
«Мрію про якнайшвидше закінчення війни.
Про плани після війни ще не думала, але хотілося б відкрити якусь власну невелику справу. Раніше мріяла про маленьку кав'ярню. Війна показала, що, крім дітей, мене ніщо не прив'язує до конкретного місця, і я готова освоїтися в будь-якому куточку України.
Вважаю, що в Україні, яка є великою і прекрасною, можна облаштувати хороші умови для себе та родини будь-де, головне – мати бажання».
