Обговорення забудови площі Богдана Хмельницького на містобудівній раді проводиться не вперше: попередній проект (польський) не затвердили, як занадто громіздкий. Цього вівторка архітектори зібралися, щоб розглянути розробки львівської фірми, і ситуація практично повторилася.
У принципі, більшість фахівців згодні, що ця площа незавершена, а пам’ятник, який колись там намагалися будувати, - далеко не найкращий варіант. Зараз уже вдруге йдеться про зведення 3-поверхового торгово-розважального центру з безкоштовним підземним паркінгом на 150 місць (з електронним обслуговуванням, яке вказуватиме вільні секції). Потрібно, звичайно, набагато більше, але заглиблюватися вниз на ще один рівень не дозволяє близькість річки та ґрунтових вод. На першому поверсі проектанти пропонують розмістити продуктовий супермаркет площею 1200 м2, на другому - бутікову зону промислових товарів, а на третьому - розважальні об’єкти. Технічно все продумано так, що тут може бути і каток, і боулінг-клуб, і дискотеки тощо. Дах теж можна експлуатувати, наприклад, під ройлер-дром, літні кафе. Для безпеки відвідувачів передбачена захисна сітка, для зручності пересування по вертикалі - не тільки звичні сходи, а й ескалатори, ліфти.
Зовні все це виглядає, як спокійна європейська архітектура, близька до стилю 50-х років минулого століття. Монолітний каркас, газобетон, скло. На тлі існуючих будівель цілком може здатися ще одною радянською спорудою, просто з сучасних матеріалів. Принаймні так закидали авторам присутні. Але основна проблема не в цьому, а в масштабах. Відзначаючи високий професійний рівень проекту і його продуманість до деталей, наші архітектори при обговоренні майже одностайно наголошували: об’єкт занадто громіздкий, він просто “задушить” площу. Замовник захотів, щоб мало не вся земля, надана йому в оренду, була забудована. Можна зрозуміти бажання людини, котрій доведеться вкласти величезні гроші (сам підземний паркінг із перенесенням усіх існуючих комунікацій у що обійдеться!), якомога скоріше “відбити” їх через максимум торгових площ. Але потурати цим бажанням не можна з огляду на захист архітектурного обличчя міста та інтересів його мешканців.
Хтось жартома пропонував затвердити проект на рівні підземного поверху; хтось - знизити висоту об’єкта і зменшити його розміри, щоб не закривати панораму, яка відкривається з різних точок у різних напрямках; інші наголошували на необхідності частину бутиків на другому поверсі замінити розважальними об’єктами, адже торгових і так вистачає. Та зійшлися на компромісних рекомендаціях: обсяги забудови таки урізати, зберігши заодно 11 дерев цінних порід, що ростуть по лінії вул. Льва Толстого - пл. Богдана Хмельницького. При цьому пішохідна зона, яку проектанти хотіли пропустити “транзитом” через супермаркет, щоб яскраві вітрини заманювали людей усередину, виходить на свіже повітря.
Оскільки стоянок для авто замало, можна частину 2-го поверху звести на колонах, а звільнену територію віддати під додатковий наземний паркінг. Тим часом 3-й поверх рекомендували зробити з великою кількістю скляних поверхонь і відкритими видовими точками, щоб компенсувати затулені спорудою звичні краєвиди, а дах - зеленим. Себто засадженим квітами, деревами й кущами, нехай навіть у діжках. Аби знову не вийшло, що містобудівна рада ставить вимоги, а проектанти дослухаються до них дуже вибірково, вирішили ці та інші побажання викласти детально, зі схемами й графічними зображеннями.
Уважний читач, напевно, помітив, що за такого розкладу “рошенці”, улюбленому ігровому майданчику малечі, місця на площі Богдана Хмельницького не лишається. Розглядаються різні варіанти його перенесення: на інший бік Ужа, у сквер, де стоїть бюст Томаша Масарика (а той, у свою чергу, перемістити на більш достойні позиції - площу навпроти медфаку. Причому сюди хочуть додати й погруддя архітектора Крупки, котрому можемо завдячувати існуванням всього тутешнього мікрорайону); на пл. Ш. Петефі або ж у ротарі-сквер. Ще проговорювалася можливість облаштування зеленої зони з відповідною інфраструктурою та дитячим майданчиком у районі парку Перемоги (за “Юністю”) або в Підзамковому (колишній Горького).
Місто розвивається, розростається, а це, як зазначив один із членів містобудівної ради, завжди болісний процес. Утім, законсервувати Ужгород у стані минулого століття просто неможливо. Тож наші архітектори намагаються коригувати зміни так, щоб вони вносили штрих сучасності й забезпечували зрослі потреби городян, але не перекреслювали історичний образ.
