Анатолія Леонідовича призначено на цю посаду в квітні цього року. Але на Закарпатті його знають давно, бо до цього вже встиг попрацювати на різних прокурорських посадах у Чопі, Хусті та й у самій обласній прокуратурі — першим заступником прокурора Закарпатської області.
Анатолію Леонідовичу, земельні конфлікти — одна з найболючіших проблем у нашому краї. Які резонансні кримінальні справи у цій сфері розслідуються зараз прокуратурою?
— Таких справ у нас розслідується дійсно чимало. У всіх на слуху, до прикладу, історія з сільським головою с. Березники Свалявського району, котрий одержав за сприяння у виділенні земельної ділянки рекордний за останні роки хабар — 900 тис. грн.
23 листопада 2008 року правоохоронці затримали цього чиновника «на гарячому». Розслідуванням справи займався наш слідчий в особливо важливих справах Віктор Кузан, він же пред’являв чиновнику обвинувачення. До суду її він направляв, вже будучи начальником відділу нагляду за розслідуванням кримінальних справ слідчими органами прокуратури області.
Сільський голова вимагав та одержав від підприємця цю суму за видачу у довгострокову оренду чотирьох гектарів землі. На цій території орендар планував побудувати туристичний комплекс. Майже мільйон гривень готівкою чиновник отримав у одному з місцевих кафе.
Закарпатська земля — дуже ласий шматок для туріндустрії. Сільські чиновники нерідко наживаються, незаконно виділяючи земельні ділянки. Малоземелля й попит провокує їх до шахрайства. Як з’ясувалося, незаконними оборудками з землею цей голова села грішив і раніше. Тому суд врахував усі пом’якшуючі та обтяжуючі моменти справи і призначив йому 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна та позбавлення права три роки обіймати посади в органах місцевого самоврядування, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій.
Іншу «нашумілу» справу прокуратура порушила у червні цього року стосовно начальника Головного управління Держкомзему в Закарпатській області, котрий через посередника одержав хабар у сумі 8000 доларів США за виготовлення та видачу державного акта на право власності на земельну ділянку в м. Ужгород.
Вона вже розслідувана нашими слідчими та перебуває на розгляді суду. Так само до суду вже направлені матеріали кримінальної справи по обвинуваченню синевирського сільського голови за фактом одержання хабара у сумі 10 тис. доларів США за виділення у власність на території сільради земельної ділянки площею 0,12 га.
Фігурантом ще однієї резонансної справи є голова села Тисаашвань, що на Ужгородщині, яка наприкінці минулого року вимагала від підприємця 800 тис. грн. хабара за сприяння у вирішенні питання про прийняття на сесії ради рішення щодо виділення йому земельної ділянки у розмірі 1,5 га.
Як бачите, «земельних» справ у прокуратурі Закарпаття розслідується багато. Це для нашої області дійсно болюче питання.
З ваших слів слід розуміти, що подібних справ є значно більше…
— Звичайно, як, до речі, і в інших економічних сферах. А згадав про ці тому, що земля для закарпатців справді на вагу золота. Бо, якщо в східних регіонах України на душу населення припадають гектари орної землі, то в нашому краї — у межах десяти сотин. І люди особливо боляче реагують на ті чи інші зловживання з нею. Не випадково у сфері земельних правовідносин з початку року вже порушено … кримінальних справ, притягнуто до відповідальності …. посадових осіб, заявлено ….. позови, за результатами розгляду яких повернуто понад ….. га самовільно зайнятих земель, відшкодовано близько …… коштів. Погодьтеся, що для Закарпаття це непогані показники.
У вас є природоохоронна прокуратура, яка, як відомо, займається питаннями додержання природоохоронного законодавства. А чи є, так би мовити, вузькокваліфіковані спеціалісти, які розслідують саме «земельні» справи?
— Сьогодні вже практично вирішено питання про створення земельних відділів у регіональних прокуратурах. Але такі відділи будуть тільки у тих регіонах, де дійсно є така необхідність, тобто мають місце суттєві «земельні проблеми». Генеральний прокурор України, наскільки мені відомо, вважає, що потреба в таких підрозділах є в Криму, Київській та нашій Закарпатській області.
Де будете брати ресурси, кадри для таких нововведень?
— Використаємо внутрішній ресурс, резерв кадрів. Ніхто не буде роздувати штат.
Наскільки мені відомо, Рада Європи вважає, що «функція загального нагляду, притаманна нашій прокуратурі, суперечить євростандартам”, тому що завдяки їй прокуратура «має повноваження, які суттєво перевищують ті, які необхідні для демократичного суспільства”. До речі, наша країна перед Радою Європи взяла на себе зобов’язання трансформувати цю функцію. Яка ваша думка з цього приводу? Чи дійсно прокуратурі потрібен так званий „загальний нагляд”?
— Та загального нагляду у нас вже практично і немає. Я сам проти тотальних перевірок. Прокуратура не повинна підміняти контролюючі органи, яких у нас і без того багато. Конституцією на нас покладено обов’язок здійснювати контроль за законністю діяльності цих органів, адже життя показує, що останні ще неготові до того, аби прокуратура перестала наглядати за ними. Це підтверджують сотні звернень та скарг громадян на порушення закону їх працівниками..
До речі, діюче законодавство дозволяє нам відписати: звертайтесь, будь ласка, за захистом до суду (а це чималі кошти, плюс послуги адвоката). Але ми так не робимо. Ми стоїмо на сторожі законних інтересів громадян, адже головною функцією прокуратури є правозахисна. Тому дуже часто виступаємо в ролі „безкоштовної юридичної допомоги” – розглядаємо звернення, розбираємося у кожній конкретній ситуації, допомагаємо.
Прокуратура сьогодні фактично єдиний наглядовий орган за виконанням закону в державі.
Звичайно, слід визнати, що деяких реформ ми потребуємо. До прикладу, нашому Закону „ Про прокуратуру” вже 20 років, туди давно „просяться” зміни, які б відповідали вимогам сьогодення. Але прокуратура має лишатися зі своїми повноваженнями, нехай і реформованими. Та це питання до законодавця, Генпрокуратура може тільки вносити пропозиції.
Моя ж позиція тут така, що органи прокуратури мають передусім піклуватися такими незахищеними верствами населення, як пенсіонери, неповнолітні, інваліди. Хто відстоюватиме їхні права, якщо не ми? Куди вони зможуть звернутися за захистом своїх прав і свобод, де ще зможуть надати їм вичерпну кваліфіковану допомогу? Поки що є лише один такий орган — прокуратура.
Які конкретні кроки вже зроблено для реформування прокуратури?
— 5 листопада Генеральний прокурор України Віктор Пшонка підписав наказ про створення управління внутрішньої безпеки – це суттєвий крок у реформуванні нашого відомства. Цей підрозділ підпорядковується безпосередньо Генеральному прокурору і має право доступу до усіх матеріалів оперативно-розшукової діяльності, усього, що стосується працівників прокуратури. Віктор Павлович попередив, що не буде покривати тих, чия вина в отриманні хабара чи іншому зловживанні буде доведена. У той же час ми не допустимо провокацій щодо наших співробітників.
До речі, стосовно звернень громадян. Знаю, ви особисто виїжджаєте в райони на прийомі?
— Так. Очоливши прокуратуру області, я вже об’їздив майже усе Закарпаття, приймаючи громадян. Вважаю, що доцільніше мені, як прокурору, виїхати службовою машиною у Рахівський чи Тячівський район, ніж якійсь, припустимо, старенькій бабусі чи мамі залишати дітей і вирушати в Ужгород, аби вирішити свою проблему. Треба бути ближчим до людей, йти їм на зустріч. Тому зі 129 краян, які побували в мене на особистому прийомі, 68 — по місцю проживання, тобто у районах.
Сівши у крісло прокурора області, ви себе немов під лупу поклали, до вас особлива увага. Чи цей факт не викликає у вас, так би мовити, незручностей?
— Мені нема чого приховувати. Цей факт має дисциплінувати кожного з працівників прокуратури і тримати нас в тонусі.
Але, чесно кажучи, мені не подобається бути публічною фігурою. Відтоді, як став керівником прокуратури, часу на якісь особисті хобі чи уподобання майже не залишається. Адже „пахати” доводиться з ранку до ночі у прямому сенсі цього слова, та й у більшості працівників прокуратури вже давно ненормований робочий день.
Тоді вашим працівникам необхідно організовувати якийсь колективний відпочинок…
— Ми постійно щось організовуємо. Скажімо, спільні виїзди на святкування проводів овець на полонину в Міжгірський район, на свято бринзи у Берегівський….Там ми збираємося колективом, беремо своїх рідних. Нам це потрібно, бо там ми більше пізнаємо колег, хто чим живе, знайомимося із членами їхніх сімей… Адже не роботою єдиною живе людина.
Крім того ми регулярно організовуємо футбольні турніри між командами прокуратури та іншими клубами. До речі, до 19-ї річниці святкування Дня прокуратури також відбувся такий турнір з міні-футболу. На поле вийшло 6 команд, які було сформовано винятково з працівників органів прокуратури.
Відомо, що недавно Ужгородський міжрайонний суд засудив колишнього керівника перинатального центру Ужгорода і радника Ратушняка Володимира Симулика до 5 років позбавлення волі. Але він на сьогодні знаходиться на волі. Як це зрозуміти?
— Це вже більше питання до судової гілки влади, бо є певний порядок розгляду справи. Прокуратура наполягала на обранні запобіжного заходу у вигляді тримання цієї особи під вартою. Суд першої інстанції засудив цю особу до позбавлення волі, але є таке поняття як оскарження судового рішення до апеляційної інстанції. Зараз це питання перебуває на розгляді в Апеляційному суді, який і вирішить, як далі бути. Тобто останню крапку в цій справі ще не поставлено.
Якщо вже ми торкнулися особи колишнього міського голови Ужгорода, то дозвольте запитати, чи є у прокуратури щось на пана Ратушняка, чи проводить прокуратура якісь розслідування з приводу законності його діяльності на посаді мера міста, адже ми чуємо нарікання теперішньої влади на тотальне беззаконня колишньої?
— На сьогодні у прокуратурі Закарпатської області немає жодної кримінальної справи, порушеної безпосередньо відносно екс-мера Ужгорода С. Ратушняка. Але є певні судові позови, які ініціювала прокуратура області про законність тих чи інших рішень сесії міської ради або її виконавчого комітету, які зараз розглядаються в судах області.
Враховуючи той факт, що віднедавна прокуратуру очолив новий Генеральний прокурор України, що в апараті Генеральної прокуратури вже відбулися після цього значні кадрові зміни, цікаво, в який спосіб це відгукнеться в нашій області?
— Природно, що новий Генпрокурор формує свою команду. До, речі, Віктор Павлович — не нова людина в нашому відомстві, він тривалий час був першим заступником пана Медведька. Свою роботу на новій посаді він почав із перевірок у апараті Генеральної прокуратури, після яких дійшов висновку, що необхідні певні кадрові зміни. Ним вже сформована нова колегія, призначені усі заступники. А у деяких областях відбулися кадрові зміни керівництва прокуратур.
Я нещодавно приїхав із Києва, де мав співбесіду з Генеральним прокурором та звітував про пророблену роботу. Але маємо зосередити увагу на неухильному дотриманні законності у нашому краї та додержанні морально-етичних норм кожним прокурорським працівником.
Що ж стосується кадрових змін, то тут новопризначений Генеральний прокурор України зауважив, що коли прокуратура Закарпатської області і надалі працюватиме ефективно, то ніяких кадрових змін не відбудеться.
Це дуже важливо, бо стабільність кадрів, раціональне співвідношення досвідчених і молодих спеціалістів дозволяє повніше використати наш потенціал для захисту прав та інтересів громадян і держави.
