У п'ятницю 7 березня в семи містах східної Словаччини пройшли протести проти політики уряду Фіцо.
Окрім Кошице та Пряшева, незадоволені громадяни вийшли на вулиці також у Попраді, Бардейові, Вранові-над-Топльою, Стропкові та Свиднику.
Вже вп’яте цього року близько десяти тисяч людей зібралися біля Нижніх воріт у Кошице, щоб висловити своє невдоволення кроками четвертого уряду Роберта Фіцо. Захід було організовано асоціацією Košice Spoločne.
На сцені у Кошице виступили Зузана Петкова, директор фонду «Стоп корупції», історик Лукаш Глеск з ініціативи «Вільна Білорусь», стендап-комік Діана Реннерова та журналіст-розслідувач Марек Вагович.
Протест розпочався маршем від Нижніх воріт до Колони Непорочної Діви Марії, під час якого натовп вигукував гасла на кшталт: «Досить Фіца, ганьба! Ми Європа!».
Зузана Петкова запитала присутніх, чи знають вони, хто має другу за розміром зарплату серед прем’єр-міністрів Європи, після Орбана. "Наш прем’єр отримує майже у вісім разів більше середньої словацької зарплати. Чи патріотично дбати про себе більше, ніж про своїх громадян?", - запитала вона.
"Сьогодні ми стоїмо тут, біля меморіальної дошки жертвам російської окупації. На ній є імена мешканців Кошице, які загинули у 1968 році. Що б вони сказали про слова Еріка Каліняка (словацький депутат, представник партії Фіцо. - ред.), який заявив, що якщо росіяни окупують Ужгород, ми нарешті матимемо "надійного сусіда"? Чи патріотично це: забути про 1968 рік і співпрацювати з режимом Путіна?" - Петкова поставила риторичне запитання.
У Попраді також близько 1500 людей взяли участь у протесті проти дій уряду Роберта Фіцо (голова партії Smer).
Підприємець Віктор Беранек зазначив під час свого виступу: «Минуло 30 років, як ми вирішили йти шляхом демократії, свободи, і я ніколи не думав, що знову буду стояти на цій площі і боротися за демократію... Я стояв тут у 1968 році, коли проходили російські танки, ніколи не думав, що мені доведеться знову сюди вийти».
Нещодавно він повернувся з України, і крім Києва був ще в Бучі, де російські солдати масово вбивали мирне українське населення. Він описав історію українки, яку там зустрів. Коли жінка хотіла втекти з окупованого міста, міст вибухнув прямо перед нею. А наступного дня росіяни розстрілювали там людей, всі вони були поховані у братських могилах.
«Найменшій дівчинці було вісім років... Хто може вбити восьмирічну дівчинку?» — запитав Беранек. На завершення він вигукнув: «Слава Україні».
