Приборжавську вузькоколійну залізничну дорогу ("Анця Кушницька") довжиною 15 км від станції Приборжавське до станції Кушниця Іршавського району було продано на останніх торгах ФДМУ.
Історична пам‘ятка дісталась фізичній особі за 410 тис грн., у т. ч. ПДВ – 68 тис грн. Початкова вартість продажу з урахуванням ПДВ становила 456 тис грн.
Слід зазначити, що в умовах конкурсу значилось, що подальше використання об’єкта визначає покупець. І як повідомляє голова громадської організації "Боржавська ініціатива" Денис Добра, новий власник же почав демонтувати 15-кілометровий відрізок. І тепер рейки із залізниці 1890 року, до спорудження якої нинішня влада краю не мала жодного відношення, підуть, швидше всього, на металобрухт.
Останні часи своїм життям пам‘ятка повинна завдячувати Денису Добра, голові громадської організації «Боржавська ініціатива». Активіст свого часу намагався вплинути на рішення про закриття вузькоколійки. Ще за часів правління Юлії Тимошенко відправив владі листа з чіткою аргументацією необхідності подальшої роботи Боржавської вузькоколійки.
Але відповідь за підписом заступника прем’єр-міністра України Олександра Турчинова була негативною.
Аргументуючи тільки економічним значенням "Анці Кушницької", в листі було зазначено, що залізниця не зможе дальше функціонувати. Вона зазнала збитків на чотири мільйони двісті тисяч гривень, і що витрати на поїзд у сімдесят сім разів перевищують прибуток. Так, за даними Ужгородської дирекції залізничних перевезень, під час роботи Боржавської вузькоколійки видатки на утримання вузькоколійних дільниць становили від 1,5 млн грн до 2 млн грн. у рік. Кількість працюючих - 110 працівників різних служб.
Вузькоколійка щодня обслуговувала понад півтисячі людей. Нею користувалися люди з близьких і віддалених сіл, а також туристи.
Своєрідним підсумком більш ніж столітньої історії вузькоколійні залізниці на Закарпатті являє собою відомості про об’єкт з «Вісника приватизації»: вузькоколійна залізнична дорога довжиною 15 км від станції Приборжавське до станції Кушниця Іршавського району орієнтовно споруджена у 1909 році, рейки - 1905 року випуску.
Колія частково демонтована, в наявності залишилось лише 3 км колії. Рейки демонтованої частини загальною кількістю 200 шт. по 9 м кожна (або 1800 м нитки рейок) перебувають на зберіганні на території АТЗТ «Довжанський лісокомбінат».
Технічна характеристика об’єкта: тип рейок «і» довжиною 9 м, ширина залізничної колії 750 мм, категорія колії ІУ, шпали дерев’яні проcочені загальною кількістю 4800 шт., баласт щебеневий із мілкої фракції товщиною 20 см, забруднення баласту становить 90%, переїзди втратили свою значимість через закриття руху на даній дільниці колії, головки рейок колії заасфальтовані, засипані гравієм вище 10-20 см. Конструктивні елементи, верхня будова колії не придатні для подальшого використання за функціональним призначенням. Площа земельної ділянки окремо під об’єкт приватизації не відведена. Питання землекористування покупець вирішує самостійно згідно з чинним законодавством. Подальша доля декількох раритетних локомотивів невідома.
Історична довідка
Яскравою особливістю долини річки Боржава є вузькоколійна залізниця, побудована в 1907-1909 роках за Австро-Угорської імперії і яка у відповідний час була прогресивним технічним проектом щодо розвитку нашого регіону.
Лісова промисловість за часів Австро-Угорської монархії, а потім і Чехословацької республіки розвивалась з використанням передових на той час технологій, в тому числі і побудови транспортних залізниць по всій території Підкарпатської Русі.
Будівництво та введення в експлуатацію дільниць:
1. Берегово (Берегсаз) – Приборжавське (Долга), 67 км, (23.12.1908р.)
2. Виноградів (Севлюш) – Хмільник, 19 км, (23.12. 1908р.)
3. Довге – Кушниця, 9 км, (22.05.1909р.)
4. Іршава (Ілошва) – Осій (Сайкофальва), 8 км, (10.06.1911р.)
5. Осій – Кам’янка (Дьілалья), 4 км, (1911р.)
Особливу увагу заслуговує перший трамвай з паровим котлом системи De-Button з вертикальним розміщенням – два трамваї використовувалися для пасажирських перевезень. Також за цією системою працювали вантажні парові локомотиви. В 1912 році Довжанським деревообробним підприємством була споруджена лісова вузькоколійка, яка виходила із двору місцевої пилорами. Вона проходила лівим берегом Боржави до станцій Суха, Бронька, звідки звертала на схід в долину річки Броньки. Далі колія проходила вузькою долиною до пралісів під полониною Кук (1365 м над рівним моря). Тут вона роздвоїлась і одна гілка йшла на південь, під гору Кічера (903 м над рівнем моря).
Лінія експлуатувалась (1908-1923рр.) Угорською компанією BVGV (BorzsavolgyiGazdasagiVasyt – Господарська Залізна Дорога Долини Боржи). Рухомий склад: GanzBP – 5 oд, Bydapest 9 од, Maffel – 3 oд, всього – 26 одиниць локомотивів. Найбільш розповсюдженим паровим локомотивом була "мала мадярка" типу U35.
У 1923р. Закарпаття ввійшло до складу Чехословаччини, і лінія була передана Чехословацьким державним залізницям (CSD). Рухомий склад: GanzBP – 5, Bydapest - 7 од., Maffei – 3 од., ОК – 1 од., Krauss–M – 1 од., Kopricivnice - 6 од. всього - 17 локомотивів та 6 мотодрезин.
В 1930–1931 рр. „Акціонерне товариство по переробці деревини” збудувало нову гілку вузькоколійки на ділянці Кушниця – Лисичево - Репіна, довжиною 4,2 км. Дорога проходила по берегу Кривого потоку до складу Борсучина, розташованому під Швидким потоком на висоті 420 метрів над рівнем моря. Незабаром від пилорами в Кушниці була збудована ще одна дорога, яка простягалася долиною Кушницького потоку до села Лисичево, а далі глибокою долиною Васкового потоку, де за будинком лісника вимальовувались три відгалуження. Перше відгалуження (4 км довжини) йшло долиною Репинного потоку до пралісів під гору Камінь, друга - долиною Сільського потоку під гору Прислоп (довжиною 2 км), третє йшло вздовж потоку Версіль під гору Звур (довжина 3км). Друга гілка вузькоколійки, яка виходила із Кушниці, пролягала долиною Боржави через села Керецьки, Березники під полонину Боржаву (довжина 17 км). З виникненням Довжанського лісокомбінату дорога стала належати цьому підприємству.
16.03.1939 р. під час набуття Підкарпатською Руссю автономії були спроби створити самостійні Карпато-українські залізниці, на перешкоді яких стала Друга Світова Війна.
З 1939 р. по 1945 р. лінія експлуатувались угорською компанією MAV. Рухомий склад; Maffei – 3 од. ОК - 1 од., Budapest - 7 од. Krauss–M - 1 oд. Krauss–L - 1 од. (STEG, BMMF), всього 13 локомотивів.
У 1944 р. вузькоколійка ввійшла в склад радянських СЖД і була перешита з 760 мм на 750 мм. Регулярний рух було відновлено в 1948-49 рр. В 1926 р. довжина дороги була 107 км, після війни мережа подовжена і становила 123 км. Депо (філіал депо Королево) знаходиться в м. Берегово.
У радянські часи в умовах планової економіки залізниці використовувалась як для транспортних перевезень – лісу та будівельних матеріалів, так і для пасажирських. Транспортні перевезення забезпечувались підприємствами регіону – Довжанський лісокомбінат, Приборжавський завод будматеріалів, вугільна шахта в с. Ільниця, Іршавський абразивний завод, Іршавська меблева фабрика, підприємства Харчпрому в м. Іршава та с. Білки.
З 1992 року вузькоколійна залізниця Берегово – Кушниця належить Українським Залізницям – УЗ.
У даний час пасажирське залізничне сполучення відбувається на відрізку Іршава – Хмільник та Хмільник – Виноградів. Ділянка шляху Хмільник – Берегово використовується для технічних робіт – заправка та ремонт рухомого складу в депо м. Берегово. Належить Українським Залізницям – УЗ.
Рухомий склад: Тепловози ТУ2 з’явилися в 1968р. (номери 020, 034, 066), пізніше тепловози ТУ7А – 3094, 3278, 3279, 3280, 3281 і 3282. Парова тяга ліквідована в 1970р. (залишився паровоз Гр. – 286, до цього було 11 паровозів Гр.:132, 255, 323, 324, 334, 335, 338, 339, 340, 341 і 342). В роки найбільш інтенсивної вирубки лісу, вузькоколійка була оснащена 18 локомотивами і сотнями вантажних вагонів.
На початку 80-х років ХХ століття вузькоколійка зазнала реконструкції – був оновлений парк дизельних локомотивів ТУ2 та пасажирські вагони деміховського заводу. Відрізок дороги Суха - Бронька - полонина Кук була демонтована в 1990 році. До станції Приборжавське дорога відносно в гарному стані. На ділянці Берегово – Хмільник пасажирського руху нема з 1983–1984 рр., всі станції і роз’їзди розібрані.
В 2003 році дві ділянки по 1 км. між Іршавою і Кушницею розібрані. Сама зупинка Кушниці являє собою закинуті руїни. Протягом 2004–2007 року Довжанським лісокомбінатом демонтовано відрізок Кушниця – Приборжавське. В 2010 році продовжено демонтаж відрізку Іршава – Ільниця.
