Якщо вчасно виявити хворобу, її можна подолати й повноцінно жити далі
Рак молочної залози – найпоширеніше онкологічне захворювання у жінок. Щороку закарпатські медики виявляють близько 300 нових випадків цієї недуги. Щоправда, це переважно вже ті ситуації, коли хвороба на 3–4-й стадії. Виявляють рак молочних залоз найчастіше у літніх жінок. А через те, що краянки не проходять постійних обстежень, а звертаються до лікарів, коли біда притискає, не більше 30 % нововиявлених хворих мають 1–2-гу стадію раку. Хоча медики при виявленні раку на цих стадіях у 95 % випадків гарантують видужання й збереження повноцінного життя.
І все ж факт залишається фактом: через острах, що лікарі виявлять рак, і недбале ставлення до свого здоров’я більшість жінок звертаються до медиків уже надто пізно. Головний лікар обласного онкологічного диспансеру Андрій Русин каже, що для того, аби кардинально змінити нинішню ситуацію, потрібно, по-перше, проводити активну профілактичну роботу, а по-друге – виявляти недугу на ранніх стадіях.
«Сьогодні медицина вже на тому рівні, що при вчасному виявленні раку можна давати гарантії вдалого операційного втручання, – каже головний онколог краю. – Матеріально-технічна база обласного онкологічного диспансеру за останні кілька років значно поліпшилася. Нині ми забезпечені сучасним обладнанням. Цьому сприяє і держава, фінансуючи відповідну програму боротьби з онкозахворюваннями, й закарпатська влада, виділяючи кошти з обласного бюджету, і громадські організації, котрі допомагають лікарням обладнанням, закупленим через благодійників».
Однак гальмує поліпшення ситуації невирішене питання скринінгу – медичного обстеження, контролю для виявлення хвороби, і проведення профілактичних заходів. Аби оглянути всіх жінок області, які потрапляють до групи ризику, треба близько 100 мамографів. А придбати їх нереально, бо один апарат коштує від 250 тисяч до мільйона гривень. Як альтернативу мамографії використовують ультразвукову діагностику. І все ж головним способом нині є самообстеження й профогляди.
«Більшість пацієнтів із занедбаними випадками, як показує практика, не з’являлася до лікаря впродовж останніх 5 років, – каже Андрій Русин. – Тому я раджу всім жінкам старшого віку хоча б раз на два роки проходити огляд у гінеколога. Самообстеження це добра справа, але при ньому жінки знаходять тільки ті пухлинки, що вже більші в діаметрі за 2 сантиметри. А це вже означає перехід від першої до другої стадії раку. Тільки досвідчений лікар пальпацією може виявити пухлинку меншу за два сантиметри. Тому, аби діагностувати хворобу на першій стадії, слід робити мамографію».
Напевно, найпереконливішим доказом доконечної потрібності вчасної діагностики раку є статистичні дані, реальні позитивні цифри. Нині з 10 операцій видалення раку молочної залози на ранній стадії захворювання 8 є органозберігальними. Тобто жінкам після операції не потрібне протезування. Хірургія, каже головлікар онкодиспансеру, пройшла велику еволюцію.
Вікторія Харченко, координатор програми «Разом проти раку молочної залози», каже, що активісти, волонтери цієї програми прагнуть насамперед змінити ставлення жінок до себе. Треба «змусити» їх задуматися, знайти час на обстеження у лікаря ще до того, як з’являється проблема. «Сьогодні ще не можливо зробити так, щоб жінки не хворіли на рак молочної залози, але ми вже можемо врятувати життя, якщо хворобу виявлено на ранній стадії. Занадто часто виходить так, що жінки помирають не від раку, а через брак інформації», – каже пані Вікторія.
Окрім того, що провадиться велика роз’яснювально-інформаційна робота, за програмою «Разом проти раку молочної залози» працюють і над поліпшенням матеріально-технічної бази клінік. Для цього залучаються благодійні кошти. За 9 років роботи програми 8 онкоклінік України отримали сучасне обладнання.
Для Закарпатського обласного онкологічного диспансеру невдовзі буде придбано цифровий перетворювач рентген-знімків та робоча комп’ютерна станція. Вони дозволяють скоротити час обстеження, мати якісне цифрове зображення, що не потребує рентгенівської плівки. А це сприятиме точному виявленню хвороби на ранніх стадіях. Таке медустаткування також дозволяє зберігати інформацію обстеження на цифрових носіях, що важливо для дальшого лікування й нагляду. У вересні-жовтні обладнання бельгійського виробництва вже має бути доставлене в Ужгород. Робота на такій апаратурі вимагає високої кваліфікації лікарів, тож спеціалісти диспансеру додатково проходитимуть спеціальне навчання в Києві.
Цікаво, що попри потрапляння в групу ризику переважно жінок після 40 років, програма активно працює і з молоддю. Таким чином виховується покоління свідомих і обізнаних жінок. А крім того, молоді дівчата й жінки можуть переконати і своїх мам чи бабусь пройти обстеження. «Піклуючись про добробут своєї сім’ї, жінки, на жаль, через брак часу просто не встигають своєчасно дбати про власне здоров’я. Жінка повинна завжди пам’ятати, що, тільки будучи здоровою, вона зможе і про сім’ю подбати, і свої мрії здійснити», – резюмує Вікторія Харченко.
Заступник головного лікаря обласного онкодиспансеру Любов Жолудєва з цього приводу констатує: дуже багато людей просто не знає, що ранні пухлини можна лікувати. Звісно, впливають на ситуацію і багато факторів соціальних: у людей немає грошей, до Ужгорода добиратися далеко і часто не дуже просто. Однак, наголошує лікар, у 5 центральних районних лікарнях області є мамографи, тож пройти обстеження можна і вдома, для цього не обов’язково їхати в обласний центр. Нині мамографи є в Мукачівській, Міжгірській, Тячівській, Виноградівській і Хустській центральних районних лікарнях. Крім того, мають ці апарати Християнський медичний центр у Мукачеві, Ужгородська міська та обласна клінічна лікарні і, зрозуміло, обласний онкодиспансер. Та хоча, за словами пані Жолудєвої, плакати, роздаткові матеріали про необхідність обстеження для жінок старшого віку є у всіх ФАПах, навіть у найвіддаленіших селах області, статистика все ж надзвичайно негативна. Так, нині на Закарпатті тільки чотири жінки з 1000 проходять мамографію, у той час як усереднено в Україні – сорок...
Ще одним недоліком, проблемою, на яку лише починають звертати увагу, є дуже слабка організація відновлення жінок після операцій. Держава «не доросла» до вирішення цієї проблеми, тому нині реабілітацією прооперованих жінок опікуються переважно громадські організації. Голова одної з таких, а саме «Амазонки Закарпаття», Наталія Шаульська розповідає, що вони з однодумцями співпрацюють із лікарями обласного онкодиспансеру. «Ми психологічно готуємо хворих до операцій, до постопераційної реабілітації, – каже пані Наталія. – Наші жінки, котрі пройшли через цю біду, сьогодні на власному прикладі розповідають іншим, про те, що вчасно виявлений рак – це тільки діагноз, що хворобу можна подолати й жити далі. Сьогодні термін 5-річної виживаності вже стає нормою. І це дуже радує. У нашій організації є жінки, котрі живуть понад 30 років після операції. До речі, незабаром на базі онкодиспансеру має бути створений цілий реабілітаційний центр, подібний до якого є лише в Києві».
І наостанок про ситуацію з ліками. Андрій Русин каже, що на медпрепарати для закарпатських онкохворих із бюджетів різних рівнів виділяється близько трьох із половиною мільйонів гривень на рік. «І хоча інколи бувають перебої з фінансуванням, але простими препаратами в обласному онкодиспансері хворих забезпечуємо безплатно»,– запевняє головний онколог краю.
Ярослав СВІТЛИК
