Уж, Латориця, Боржава, Ріка й Теребля офіційно досягли критеріїв маловоддя, а Верхня Тиса й Тересва наближаються до них. Чому 2026 рік став одним із найскладніших, чи винні лише спека та відсутність дощів і що насправді може зробити влада
Оголені камені посеред русел і широкі смуги гальки там, де ще недавно текла вода, перетворили маловоддя на одну з найбільш обговорюваних екологічних тем літа. Проте цього разу йдеться не лише про враження з фотографій. Офіційні спостереження підтверджують: улітку 2026 року водність більшості річок Закарпаття становить лише невелику частину звичайної для цього сезону.
На запит «Мукачево.net» Закарпатський обласний центр з гідрометеорології повідомив, що в червні середня водність основних річок області становила 23–30% місячної норми. У липні Уж в Ужгороді опустився до 20% норми, Латориця в Мукачеві - до 22%. На початку другої декади серпня у басейнах Ужа, Латориці, Боржави, Ріки та Тереблі фіксували 17–19% серпневої норми - рівень офіційного маловоддя, або гідрологічної посухи. В окремому розрахунку для Латориці станом на 14 серпня ЦГМ навів 21% норми, тобто показник, близький до критичного порога.
Це не короткий провал після кількох спекотних днів. Дефіцит води накопичувався щонайменше з грудня 2025 року: малосніжна зима не створила запасу вологи, весняного водопілля фактично не було, березень і квітень виявилися аномально сухими, а літні локальні дощі не змогли змінити ситуацію. Фахівці також фіксують довшу тенденцію: періоди значно нижчої за норму водності почастішали з 2011 року, а з 2017-го маловоддя або близькі до нього значення відзначають майже щороку.
«Мукачево.net» проаналізувало офіційні відповіді Закарпатського ЦГМ та Басейнового управління водних ресурсів річки Тиса, багаторічні графіки, надані гідрометеорологами, а також актуальні рішення Держводагентства й дані європейського моніторингу посухи.
КЛЮЧОВІ ЦИФРИ. 17–19% серпневої норми - оперативна оцінка для групи басейнів Ужа, Латориці, Боржави, Ріки та Тереблі; 21% - окремий показник Латориці на 14 серпня; 23–30% - середня водність основних річок області у червні.
Спершу про терміни: рівень води і водність - не те саме
У повідомленнях про обміління часто змішують кілька різних показників. Рівень води - це висота поверхні води відносно умовного «нуля» конкретного гідрологічного поста. Саме тому в таблицях для Ужа чи Тиси можна побачити від’ємні значення. Вони не означають, що річка «нижче нуля» або зникла: нуль поста є геодезичною точкою відліку. Порівнювати сантиметри різних постів між собою без додаткових даних некоректно.
Витрата води показує, який об’єм проходить через поперечний переріз річки за секунду, і вимірюється в кубічних метрах за секунду. Саме цей показник краще описує реальну водність. Щоб зрозуміти масштаб відхилення, поточну витрату порівнюють із середньою багаторічною нормою для відповідного місяця.
Межень - природна фаза річкового режиму з низькими рівнями води, яка зазвичай буває влітку або взимку. Маловоддя - вже екстремальніша ситуація: за визначенням Водного кодексу, це період зменшення водності, через який погіршуються умови забезпечення потреб у водних ресурсах. У відповіді Закарпатського ЦГМ періоди з водністю 19% місячної норми і менше віднесено до маловоддя, а значення 20–29% - до близьких до нього. Водночас, описуючи липневий показник Ужа, центр називає 20% критичним порогом. Отже, на межі 19–20% у відповіді є різні формулювання, але показники 17–19% однозначно відповідають офіційному маловоддю.
Отже, низька літня вода сама по собі не є сенсацією. Надзвичайним нинішній сезон роблять глибина падіння, його тривалість і те, що критичні значення охопили одразу кілька басейнів.
Що показали Уж, Латориця і Тиса у червні та липні
За даними Закарпатського ЦГМ, у червні 2026 року середні витрати води на чотирьох ключових постах становили лише 23–30% відповідних місячних норм.
У червні мінімальна витрата Ужа в Ужгороді знижувалася до 1,70 м³/с 8–9 червня. На Латориці в Мукачеві 29–30 червня фіксували 3,30 м³/с, на Тисі у Вилоку 30 червня - 33,8 м³/с, а на Тисі в Рахові 29 червня - 5,81 м³/с.
Липневі показники демонструють, що область не є гідрологічно однорідною. Уж і Латориця продовжували втрачати воду, тоді як абсолютна витрата на Тисі у Вилоку та Рахові дещо збільшилася. Але навіть 45% норми на Верхній Тисі - це все одно менш ніж половина звичайної липневої водності. Крім того, відсотки для різних місяців розраховують від різних місячних норм, тому їх не можна читати як просту безперервну шкалу.
Латориця в Мукачеві: від 27% норми у травні до 21% у серпні
Для Латориці Закарпатський ЦГМ навів окрему помісячну картину. У травні середня витрата води становила 7,05 м³/с - 27% від багаторічної травневої норми 26,2 м³/с. У червні показник знизився до 5,10 м³/с, або 23% норми 21,9 м³/с. У липні - до 4,50 м³/с, або 22% норми 20,4 м³/с.
Станом на 14 серпня поточну водність басейну Латориці ЦГМ оцінив у 21% серпневої норми. Це значення належить до категорії, близької до маловоддя. Водночас в оглядовій частині відповіді гідрометеорологи вказали, що на початку другої декади серпня у групі басейнів, до якої входить і Латориця, водність опускалася до 17–19%. Найобережніше трактування цих даних таке: у різних оперативних зрізах і створах показники могли відрізнятися, але весь басейн перебуває в зоні глибокого дефіциту стоку.
Для мукачівців важливий ще один висновок: видима ширина русла або окрема мілина не дає повної картини. Найнадійніший показник - систематичні вимірювання витрати води на посту. Саме вони показують, що проблема не зводиться до переміщення гравію чи локальної зміни течії біля мосту.
Наскільки 2026 рік відрізняється від попередніх
Гідрометеорологи називають ситуацію 2026 року значно складнішою, ніж у більшості попередніх років, насамперед через безперервність дефіциту.
Літо 2025 року теж було маловодним: у червні водність річок становила 36–44%, у липні - 34–38%, у серпні - 35–48% норми. Однак на початку того року річки мали значно кращий запас: у січні водність сягала 103–147% норми. Натомість нинішній цикл почався зі слабких показників ще у грудні 2025-го - 36–56% норми. У січні 2026 року водність становила 57–67% норми, але цього поповнення також не вистачило для формування повноцінного зимово-весняного запасу.
У 2024 році травневі показники були в межах 38–48%, червневі - 48–65%, липневі - 42–85%. До критичного порога наприкінці серпня тоді дійшов лише басейн Ужа. У 2026-му критичні або близькі до них значення охопили більшість основних басейнів значно раніше.
Контраст із повноводними роками ще різкіший. У червні 2020 року, коли пройшли паводки, середня водність основних річок становила 185–296% норми. У січні 2023-го - у 2,4–3,3 раза більше за норму. Це нагадує про іншу особливість Карпат: тривале маловоддя не скасовує ризику раптового паводка після інтенсивних опадів. Низька середня водність і небезпечні короткочасні підйоми можуть існувати в одному році.
На загальноукраїнському рівні літо 2026 року також стало екстремальним. За даними УкрГМЦ, які 4 серпня оприлюднив Урядовий портал, на окремих постах річок Дністер, Орава, Ріка, Віча, Тур’я, Західний Буг, Турія, Стир і Південний Буг рівні води опустилися нижче мінімальних значень за весь період спостережень. Тобто щонайменше на Ріці, Вічі та Тур’ї в Закарпатті йдеться вже не просто про «менше за норму», а про рекордні для конкретних постів рівні. Це, однак, не дає підстав називати історичним мінімумом кожну річку області.
Графіки ЦГМ: маловодні періоди стають частішими
Закарпатський ЦГМ проаналізував ряди спостережень за 1946–2026 роки. Висновок центру: з 2011 року періоди водності на рівні 30–49% місячної норми почастішали й траплялися майже щороку. Із 2017 року майже щорічними стали також періоди маловоддя - 19% норми і менше - або близькі до нього значення 20–29%.
На скриншотах відображено не весь діапазон рівнів і витрат: верхню частину шкали обмежено, тому графіки акцентують саме значення нижче заданих порогів. Їх не слід сприймати як повний безперервний гідрограф усіх показників за обраний період.
Ці графіки не слід читати як доказ того, що кожен наступний рік обов’язково сухіший за попередній. Річковий стік дуже мінливий: маловодні періоди чергуються з паводковими. Але частота глибоких «провалів» у новішій частині рядів відповідає висновку ЦГМ про систематичне повторення дефіциту.
Чому води так мало: ланцюг почався ще взимку
Нинішнє маловоддя сформував не один фактор, а послідовність несприятливих сезонів.
1. Теплий і сухий початок зими
У грудні 2025 року температура перевищувала норму на 3–4 °C, а опадів випало лише 17–28% місячної норми. Лютий 2026-го був на 2–4 °C теплішим за норму. Часті відлиги не дали сформуватися стійкому сніговому покриву.
Наприкінці січня запаси води у снігу в басейнах Боржави, Латориці та Ужа становили лише 7–18% від максимальних снігозапасів. У лютому на більшості гірських територій снігу було настільки мало, що традиційні маршрутні снігозйомки взагалі не проводили.
2. Весняного водопілля майже не було
Для карпатських річок сніг у горах - природний сезонний резервуар. Коли він поступово тане, вода підтримує стік навесні. У 2026 році танути було майже нічому. Водопілля розтягнулося з лютого до квітня, залишалося слабким і не наповнило русла тим об’ємом, який зазвичай формує стартовий запас теплого сезону.
ЦГМ зазначає, що невиразне або практично відсутнє класичне весняне водопілля спостерігали також у 2021, 2024 та 2025 роках. Навесні 2026-го максимальні рівні були на 0,2–5,5 метра нижчими за середні багаторічні максимуми - залежно від річки та поста.
3. Березень і квітень майже не дали дощу
У західних районах області навесні випало лише 1–14% норми опадів. У центральних і східних - 6–24%, або приблизно 8–35 мм. Водність у березні впала до 29–53% норми, у квітні - до 15–28%. Таким чином, річки ввійшли в літо вже виснаженими.
4. Літні зливи виявилися надто локальними
Коротка гроза може на кілька годин підняти малий потік або створити стрімкий поверхневий стік, але не обов’язково поповнює весь басейн. У липні дощі були нерівномірними й короткочасними, тому не змінили загальний водний баланс. Для стійкого відновлення потрібні ефективні опади - достатньо тривалі й поширені на значній частині водозбору.
5. Спека посилила втрати
Висока температура збільшує випаровування з ґрунту, рослинності та відкритої водної поверхні. Коли запас вологи вже малий, кожен наступний сухий і спекотний день поглиблює дефіцит. Саме так розвивалася ситуація в першій половині серпня.
Чи є це наслідком глобального потепління
Один посушливий сезон сам по собі не доводить причинно-наслідкового зв’язку зі зміною клімату. Погода завжди має природну мінливість, а водність конкретної річки залежить також від будови водозбору, стану ґрунтів і лісів, підземного живлення, водозабору, руслових змін та гідротехнічних споруд.
Водночас спостережувана комбінація - тепліші зими, нестійкий сніговий покрив, слабке весняне водопілля, довгі періоди без опадів і більші втрати вологи під час спеки - відповідає механізмам, через які потепління посилює ризик гідрологічної посухи. Закарпатський ЦГМ фіксує частіше повторення маловодних періодів протягом останніх 15 років. Уряд у серпні 2026 року також прямо назвав водні ресурси одними з найбільш вразливих до зміни клімату й пов’язав нинішню ситуацію в Україні з тривалими періодами спеки, дефіцитом опадів та зростанням випаровування.
Закарпаття не є ізольованим випадком. Об’єднаний дослідницький центр Європейської комісії 12 серпня повідомив, що тривалий дефіцит опадів і повторні хвилі спеки погіршили посуху на значній частині Європи. За даними Copernicus, у серпні до рекордно низьких рівнів опустилися чотири великі європейські річки - Луара, По, Рейн і Дунай. Наприкінці липня умови рівня «тривога» охоплювали й значну частину басейну Дунаю, зокрема території Угорщини, Словаччини, Австрії, Сербії та Румунії.
Тому коректний висновок звучить не «кожна мілина спричинена глобальним потеплінням», а інакше: зміна клімату підвищує ймовірність та тяжкість умов, за яких дефіцит опадів перетворюється на тривале маловоддя.
Чим небезпечне маловоддя, навіть якщо вода з крана ще є
Першими маловоддя відчувають річкові екосистеми. Менший об’єм води означає слабше розбавлення забруднювальних речовин, швидше прогрівання мілководних ділянок і менше придатного середовища для водних організмів. На рівнинних річках тривалий слабкий стік може спричиняти застій і погіршення якості води.
Далі ризики переходять на водокористування: промисловий і сільськогосподарський забір, зрошення, рибне господарство, рекреацію, енергетику. Для питного водопостачання держава встановлює пріоритет, однак це не скасовує потреби контролювати якість води, стан водозаборів і втрати в мережах.
Ризик для побутових споживачів уже став предметом офіційного попередження в Ужгороді. КП «Водоканал м. Ужгород» попросило мешканців правобережної частини міста, яка отримує воду з поверхневого водозабору, ощадливо використовувати воду та попередило, що для дотримання встановлених лімітів може зменшувати її подачу в нічний час. Йдеться про можливий запобіжний захід, а не про підтвердження постійних нічних обмежень чи систематичного зниження тиску.
Є й парадокс Карпатського регіону: після довгої посухи сильна злива може створити швидкий паводок, але не обов’язково ліквідує накопичений дефіцит. Частина води стрімко сходить руслами, особливо на пересушених або ущільнених схилах. Саме тому управління басейном має одночасно готуватися до двох протилежних ризиків - надто малої води впродовж тижнів і надто великої впродовж кількох годин.
Чи може влада «повернути воду» в річки
У соціальних мережах відповідальність за обміління часто покладають на місцеву владу або водогосподарські організації. Офіційна відповідь БУВР Тиси показує, що повноваження розподілені між різними установами.
Закарпатський ЦГМ у системі ДСНС веде гідрометричні спостереження, аналізує водність і прогнозує її зміни. БУВР Тиси не визначає самостійно факт маловоддя і не може одноосібно «підняти рівень» природних річок. Держводагентство, отримавши оперативну оцінку УкрГМЦ, може тимчасово обмежувати спеціальне водокористування - тобто комерційний або виробничий забір поверхневої води за дозволами.
Такий механізм у 2026 році вже застосували. Наказом № 123 від 5 серпня Держводагентство встановило обмеження на період із 5 до 15 серпня. У закарпатському блоці додатка до наказу наведено 14 позицій; окремі водокористувачі можуть фігурувати більше одного разу залежно від водного об’єкта. Для багатьох виробничих користувачів новий ліміт справді становив близько 20% попереднього, але скорочення не було однаковим для всіх.
Зокрема, для КП «Водоканал м. Ужгород» добовий ліміт зменшили з 21 311,135 до 20 817,98 м³, тобто приблизно на 2,3%. Біля цієї позиції є примітка про пріоритетність питного водопостачання населення. В офіційному повідомленні Держводагентство також наголосило, що обмеження не стосуються забезпечення питних і господарсько-побутових потреб населення. Тому невелике коригування ліміту підприємства не слід автоматично прирівнювати до такого самого скорочення водопостачання споживачам.
Станом на час підготовки матеріалу 15 серпня окремого рішення про продовження цих обмежень після завершення визначеного наказом строку Держводагентство не оприлюднило. Отже, у статті йдеться про режим, установлений саме на 5–15 серпня; для пізнішої публікації його статус потрібно перевірити повторно.
Отже, влада має реальні важелі, але вони не створюють нової води. Обмеження можуть зменшити додатковий тиск у критичний період; замінити тривалі басейнові опади вони не здатні.
Що можна робити в довшій перспективі
БУВР Тиси у відповіді наголошує на загальних цілях Плану управління річковим басейном Дунаю на 2025–2030 роки: досягненні доброго екологічного стану вод, зменшенні антропогенного навантаження, ревіталізації річок та адаптації до кліматичних змін. Конкретний перелік заходів для суббасейну Тиси, оприлюднений на сайті БУВР, передбачає, зокрема, будівництво та реконструкцію каналізаційних очисних споруд, відновлення порушеного гідрологічного режиму й морфології окремих річок, поліпшення зв’язку русел із заплавами та моніторинг вод.
На практиці комплексна відповідь має кілька рівнів:
- точний облік забору води й оперативні обмеження в періоди маловоддя;
- скорочення втрат у комунальних мережах і ощадливе використання води;
- модернізація очисних споруд, адже за малого стоку кожен скид створює більшу концентрацію забруднення;
- захист прибережних смуг, водно-болотних угідь, ґрунтів і лісів, які сповільнюють стік та утримують вологу у водозборі;
- відновлення природнішої роботи заплав і порушених ділянок русел там, де це підтверджено проєктними та екологічними оцінками;
- планування громад з урахуванням одночасного ризику посух і раптових паводків.
Це не перелік швидких способів «налити воду в Латорицю». Ефект таких заходів накопичується роками: вони зменшують забруднення і втрати, підвищують здатність басейну переживати сухі періоди та не дають людській діяльності додатково погіршувати природний дефіцит.
Чи винні берегоукріплення та зміни русла
БУВР Тиси підтвердило: відсутні або незадовільні берегоукріплення можуть спричиняти ерозію берегів і деформацію русла. Через це змінюється напрямок течії, а на окремій ділянці - локальний рівень води, особливо під час маловоддя.
Але стан берегоукріплення не пояснює, чому водність одразу кількох басейнів впала до 17–21% норми. Руслова проблема може перемістити потік, розширити мілину або посилити розмив у конкретному місці; вона не замінює об’єм води, якого бракує всьому водозбору.
Єдиного балансоутримувача всіх берегоукріплень області немає. Вони можуть бути у державній чи комунальній власності, на балансі різних відомств, служб або суб’єктів господарювання. Тому відповідального за конкретну ділянку потрібно встановлювати за документацією на сам об’єкт, а не за загальною назвою річки.
Коли може повернутися вода
У відповіді від 14 серпня Закарпатський ЦГМ навів орієнтовний прогноз на період до 25 серпня. За ним, швидкого відновлення водності не очікується: на Ужі, Латориці, Боржаві, Ріці та Тереблі маловоддя може зберігатися або поглиблюватися, а Верхня Тиса й Тересва - наближатися до його критеріїв.
Слабкі або місцями помірні дощі, можливі 18, 20 та 24 серпня, за оцінкою ЦГМ, не повинні суттєво змінити водний баланс і можуть лише пригальмувати спад. Водночас прогноз на другу половину місяця залишається умовним: можливу стабілізацію фахівці пов’язують із тим, чи справдяться опади на початку третьої декади.
Навіть після опадів рівень може піднятися швидко, а водність залишатися нижчою за норму. Для виходу з тривалої гідрологічної посухи важлива не одна гроза, а серія ефективних опадів, відновлення вологості ґрунту й підземного живлення річок.
Що важливо відстежувати далі
Найближчі тижні відповідь на питання «чи полегшало» дадуть не фотографії одного берега, а чотири групи даних: середні добові та декадні витрати води на гідрологічних постах; кількість і територіальний розподіл опадів; нові рішення Держводагентства щодо спеціального водокористування; показники якості води та робота водозаборів.
Ситуація літа 2026 року вже вийшла за межі звичайної сезонної межені. Вона не означає, що річки Закарпаття зникнуть, але показує, наскільки вразливим став їхній режим після безсніжної зими, слабкої весни та кількох сухих місяців поспіль. Дощі можуть тимчасово повернути воду в русла. Завдання держави й громад - зробити так, щоб басейн краще утримував цю воду, менше втрачав і забруднював її та був готовий до років, коли маловоддя з винятку перетворюється на майже щорічне явище.
