Напередодні Різдва у Словаччині підвели підсумки конкурсу "Дитячий вчинок року", в якому в категорії «Допомога одноліткам» перемогу отримали школярі з початкової школи у Кошице.
Вони разом з вчителькою долучилися до збирання подарунків для однокласника Ніколаса, маленького школяра, за яким тепер доглядає лише бабуся.
Ця зворушлива історія почалася у вересні 2018 року, коли у перший клас прийшов хлопчик на ім'я Ніколас.
"Він трохи відрізнявся від інших учнів. Адже до школи прийшов з бабусею та дідусем. Був скромно одягнений і чомусь зовсім не насолоджувався першим шкільним днем", - розповідає класний керівник Габріела Горнякова.
Десятирічний Ніколас живе на окраїні міста у будинку-контейнеру разом із бабусею, батьком та тіткою, які страждають на ДЦП (церебральний параліч). Сім'я дуже погано забезпечена. А поруч з будинком навіть нема місця для прогулянок та майданчику, де можна було б гратися.
Весь перший рік супроводжував Ніколаса до школи дідусь. Хлопчик щоранку плакав і не хотів відпускати дідуся.
"Коли я йшла на уроки, він завжди сидів з дідусем і не міг зрозуміти чому повинен залишатися під час уроків сам", - каже вчителька.
Справа у тім, що Ніколас не ходив до дитячого садка до початку навчання. Він не спілкувався з іншими дітьми і міг постійно сидіти за задньою партою.
"Я закликала інший дітей трохи залучати Ніколаса до колективу. Всі дуже старалися. Підходили до нього, намагалися поділитися з ним усім. Однак він від усього відмовлявся, ігнорував. Однак якщо хтось щось шукав, то одразу пропонував свою допомогу. Але ні з ким з дітей не розмовляв. Вони його дратували. Навіть вдома пожалівся дідові, що йому не дають спокою", - згадує Горнякова.
Вчителька намагалася пояснити Ніколасу, що діти бажають, аби йому було добре. Але він ще більше поринув у себе...
Так пройшов увесь перший рік. Ніколас вже не плакав вранці, але міг мабуть тисячу разів на день запитати коли прийде дідусь.
Після літніх канікул діти повернулися до школи. Коли почало наближатися Різдво, то всі почали говорити про те, кататимуться на лижах, санках і що бажають отримати у подарунок.
Ніколас не хотів нічого на Різдво.
"Я думаю, що він навіть не дуже розумів про що говорять інші. Для нього Різдво, безумовно, було не таким, як для інших. Тому мені спало на думку, що кожен міг би подарувати йому щось маленьке", - розповідає вчителька.
Так вчителі, керівництво школи, однокласники, батьки, навіть анонімні благодійники - почали приносити подарунки для Ніколаса на Різдво. Сам він про це не здогадувався.
І коли настав останній день перед канікулами всі ці зібрані подарунки подарували Ніколасу.
Він спочатку навіть не зрозумів що відбувається. І тоді мабуть вперше посміхнувся.
Згодом його стосунки з однокласниками змінилися, і він перестав їх ігнорувати.
...У березні через пеідемію коронавірусу всі школи закрилися. З учнями стали проводити зайняття онлайн. Однак з Ніколасом було важко зв’язатись, адже у нього не було комп'ютера та не було Інтернет-зв'язку у будиночку.
"Тому я щотижня телефонувала його дідусеві і казала, що потрібно вчити", - каже вчителька.
Дідусь багато уваги приділяв Ніколасу. І навчав його навіть того, чого інші діти ще не знали.
"Ми проходили одну тему, а він вже знав значно більше", - пояснює вчителька.
Ніколас - дуже розумний хлопчик, вчився на відмінно. Опинившись у таких складних умовах він не розгубився, хоча і був дуже самотнім.
"Дуже шкода, коли діти з бідних сімей мають талант, а ми просто цього не бачимо. Вони просто часто не мають можливості його проявити".
У червні, коли діти на деякий час повернулись до школи, всі дізналися, що його дід важко захворів і перебуває в лікарні. Ніколас тоді усвідомив цінність людини. Адже дідусь був також його найкращим другом.
У липні дідусь помер.
Після його смерті найближчою людиною залишилася бабуся. Після уроків вона приходить за ним до школи. Якщо бабуся випадково запізнюється, то Ніколас дуже сумує і навіть плаче.
Він усвідомлює, що, втративши її, у нього не залишиться нікого. У нього є батько, але він дуже хворий. Також він ніколи не говорив про свою маму...
Крім того, у вересні йому було призначено нового класного керівника. А соціальний працівник, який часто з ним контактував, також пішов на іншу роботу.
Так за короткий період Ніколас втратив одразу кількох близьких людей. Однак він вже не такий, як раніше. Тепер він буває разом з однокласниками і любить з ними розмовляти.
У школі вирішили, що допомога для Ніколаса не була одноразовою. Тож цього року на Різдво знову почали збір подарунків для нього.
Вдалося знайти фірму, яка забезпечила сім'ю хлопчика продуктами харчування. Також Ніколас отримав ноутбук та рюкзак.
"Я хотіла би подякувати усім, хто підтримав Ніколаса. Учням, батькам, керівництву школи, колегам, а також широкій громадськості, завдяки яким ця історія розійшлася по всьому світу ", - підсумувала Габріела Горнякова.
Також жінка сподівається, що подібні історії цілком можливі у інших школах або дитячих закладах. Адже далеко не у всіх дітей є можливість отримати подарунки на Різдво чи інші свята - треба лише подивитися навколо...
