31 січня 2026 року три мільйони нових файлів та документів у "справі Епштейна" були опубліковані Міністерством юстиції США. Самого Джеффрі Епштейна було засуджено за сексуальні злочини та звинувачували у торгівлі дівчатами, яких він часто пропонував для втіх представникам світової "еліти" - політикам, бізнесменам, іншим впливовим особам. Сам головний фігурант загадково помер, але справа лише набирає обертів...
Нова хвиля публікації компроментуючих документів знову привернула увагу медіа та громадськості до різних згадувань, у тому числі про Україну.
І тому одразу спойлер: наразі немає жодних достовірних даних, щоб справа Джеффрі Епштейна була напряму пов’язана з людьми із Закарпаття — мешканцями чи вихідцями з області, які були б фігурантами у цій гучній справі.
Та й Україна у опублікованих документах згадується всього десятки разів, але ці згадки часто стосуються лише пропозицій або загальних контактів — немає доказів участі українських громадян чи політиків у схемах та злочинах Епштейна.
Однак, опосередкований закарпатський слід у цій справі таки присутній. Через Ґілейн Максвелл, ключову співучасницю та найближчу соратницю Епштейна, яка нині засуджена у США за вербування неповнолітніх для сексуальної експлуатації.
Ця панянка є донькою медіамагната Роберта Максвелла (Robert Maxwell). А останній народився у 1923 році під ім'ям Ян Гох Мехел Гершович в закарпатському Солотвині у бідній єврейській родині. Під час угорської окупації Закарпаття він у підлітковому віці залишив батьківщину і через Румунію, Югославію та Францію перебрався до Великої Британії. Кілька разів змінював своє ім'я та прізвище, врешті став відомий як Роберт Максвелл, де отримав громадянство країни. Служив у британській армії, зокрема у розвідувальних службах MI-9 та MI-14. Вже у 1950-х роках йому вдалося придбати британське видавництво Butterworth-Springer, а згодом заволодіти кількома британськими газетами національного масштабу (Daily Mirror, Sunday Mirror та іншими), американською газетою New York Daily News, компанією Berlitz. У 1964 році Максвелл став депутатом англійського парламенту (від партії лейбористів).
На початок 1980-х Роберт Максвелл став одним з найвпливовіших медіамагнатів у світі. Він очолив компанію Maxwell Communication Corporation, з 1986-го — Media Press, European Satellite TV Broadcasting Consortium. Був співвласником агенції Рейтер, Agence Centrale de Presse, телеканалів TF-1 (Франція), Canal 10 (Іспанія), Central Television (Англія), MTV Europe тощо.
Цікаво, що у 1978 році зустрівся з Леонідом Брежнєвим, подарувавши йому англійський переклад трилогії «Мала Земля». Можливо завдяки цьому отримав можливість вперше після війни відвідати Закарпаття — в тому числі рідне Солотвино.
Сам Роберт Максвелл не був фігурантом кримінальної справи Епштейна, адже загадково помер у 1991 році, під час плавання на яхті «Леді Гілейн» (на честь дочки) , задовго до початку розслідувань.
Однак існують свідчення того, що саме він міг познайомити свою дочку з Епштейном, ще у 1980-х роках. Також є покази свідків, що Максвелл нібито розглядав Епштейна як потенційного бізнес-партнера або навіть свого зятя. Також існують твердження, що Максвелл міг допомогти Епштейну з фінансовими контактами або стартом у великих колах. Хоча, як зазначає видання Forbes, прямих документально доведених фінансових схем між ними наразі не оприлюднено.
Максвелла також підозрювали у зв’язках із розвідками інших країн (в тому числі з КДБ). Через це виникли теорії, що й Епштейн міг бути пов’язаний із розвідкою. Але те, що його донька стала ключовою фігурою у злочинній мережі Епштейна - факт.
Поїздки Максвелла на Закарпаття - як прикриття?
Існують відомості, що Роберт Максвелл відвідував Закарпаття (насамперед рідне Солотвино), яке опинилося у складі СРСР, у післявоєнний період неодноразово. Але скоріш за все це був єдиний такий візит. У якості медіамагната та британського "лорда" він нібито навіть спускався у соляні шахти і зацікавився медичним проєктом. За іншими джерелами збирався вкласти 60 мільйонів доларів у розвиток самого Солотвина, виглядом якого був вкрай розчарований.
Візит Максвелла на Закарпаття у пресі часті подають як ностальгічні, родинні або інвестиційні. Хоча нині дуже важко повірити, що людина-авантюрист такого масштабу буде відчувати ностальгію за бідним селом, з якого вдалося колись дивом вибратися і не потрапити до Аушвіцу (як більшості його близьких родичів).
Більше схоже на те, що "ностальгічний" візит на Закарпаття був свого роду прикриттям для того, аби налагодити контакти з тодішнім радянським керівництвом. Максвелл відвідував СРСР і навіть із симпатією ставився до "країни Рад", хоча західним бізнесменам такого рівня такий доступ зазвичай не давали без погодження спецслужб.
У мемуарах радянських і західних дипломатів згадується, що Максвелла сприймали як “корисного партнера”, “друга Радянського Союзу”, людину, що ніколи публічно не критикувала СРСР та його устрій. Звісно, це не доводить співпрацю з КДБ, але пояснює довіру.
Однак сприймати його як самостійного гравця, який торгував доступом і впливом, також не варто. Надто активною була співпраця Максвелла з різними "радянськими науковими центрами", а часті поїздки до Москви, Ленінграда та Києва також викликають певні підозри. Утім наразі жодного документа з підписом Максвелла як агента КДБ не оприлюднено (хоча це є не дивно - більшість цих архівів досі є секретними і зберігаються у Москві).
Отже, Роберт Максвелл безумовно мав системні контакти з радянськими структурами, які були неможливі без принаймні мовчазного схвалення спецслужб.
Чи могли ці контакти батька у подальшому вплинути на світогляд Ґілейн Максвелл? Очевидно, що так. Принаймні сімейний, соціальний, культурний, якщо не більше.
Її батько був агресивним бізнесменом, маніпулятивним переговорником та людиною, що оперувала “сірою зоною” — між політикою, бізнесом і впливом. Тож Ґілейн росла у відповідному середовищі. Бачила як функціонують закулісні зв’язки та сприймала світ як мережу домовленостей, а не правил та законів.
І хоча наразі немає доказів, що її залучали до контактів із розвідками різних країн, однак справа Епштейна ще не закрита і приховує багато секретів.
Відомо, що після загибелі Максвелла сім’я втратила практично всі статки. Репутація родини також зруйнувалась - адже після його загадкової смерті в 1991 році виявили масштабні фінансові махінації, наприклад, виведення близько 1,2 млрд доларів США із пенсійних фондів.
Ґілейн фактично втекла з Британії до США, там вона зблизилась із Джеффрі Епштейном і почала нове життя у Нью-Йорку. Біографи часто підкреслюють, що саме Епштейн “замістив” їй батька як фігуру влади й опори.
У липні 2020 року Ґілейн Максвелл була затримана і чекала вироку суду у двох справах: про торгівлю людьми і лжесвідчення. Йдеться про звинувачення у звідництві та торгівлі неповнолітніми дівчатками для потреб Епштейна та інших, які вона відкидала.
У грудні 2021 року суд у США визнав Ґілейн Максвелл винною у пособництві сексуальної експлуатації неповнолітніх. Журі присяжних визнало доведеним, що з 1994 по 2004 роки Максвелл підібрала для Епштейна чотирьох дівчат-підлітків, яких він схилив до дій сексуального характеру. На процесі проти неї виступили четверо потерпілих, дві з них розповіли, що стали жертвами Епштейна у 14-річному віці. Одна з жінок заявила, що Ґілейн Максвелл брала участь у її сексуальних контактах із мільйонером. Крім того, на суді були представлені документи, з яких випливало, що Максвелл отримала від Епштейна мільйони доларів в якості "гонорарів".
Отже, наразі про контакти з Україною доньки медіамагната відомо дуже мало. Очевидно, що якщо такі були - вони стануть відомими. Наразі це лише контакти з кількома українськими модельними агенціями та намагання купити нерухомість у Львові.
Однозначно, що сам Джеффрі Епштейн намагався якось вплинути і на українських політиків, деякі з них згадуються у опублікованих листах. Наприклад, Олександр Вілкул (тоді член "Партії регіонів"). Також є згадки про два модельних агентства, які і зараз працюють у Києві. Зокрема агентство Linea 12, очолюване Машею Манюк.
У переписках згадують її листування з агентом Жаном-Люком Брунелем, якого пізніше звинуватили у зґвалтуваннях та сексуальних домаганнях. У 2022 році Брунель помер у французькій в’язниці, а сама Манюк заявила, що не відправляла Брюнелю жодну свою модель.
Натомість французьке видання Le Parisien пише, що одна з найвидовищніших частин цієї справи про сутенерство у глобальних масштабах веде до Москви та невідомого наразі «друга Путіна». Ця колекція текстових повідомлень, поліцейських записок та електронних листів містить майже 10 000 згадок про Росію та понад 1000 про "Володимира Путіна". Принаймні двічі, у 2011 та 2014 роках, в обміні повідомленнями згадуються зустрічі з російським президентом, факт яких поки що не підтверджено..
Щодо Ґілейн Максвелл, то вона, як зазначалося, офіційно ніколи не відвідувала Україну і тим паче батьківщину свого батька - закарпатське Солотвино. Хоча місцеві згадують, що сюди якось приїздила загадкова "племінниця" померлого медіамагната з метою нібито зняти документальний фільм про відомого родича. Хто це був наразі невідомо, як невідома і справжня мета такого візиту.
І, до речі, Роберт Максвелл став персонажем фільму "Тетріс", який випустила Apple Studios у 2023 році. Фільм, заснований на реальних подіях, розповідає про популярну досі відеогру Тетріс, розроблену в середині 1980-х років радянським програмістом Олексієм Пажитновим. Фільм трохи драматизує події (додані шпигунські елементи, переслідування, змови), але базується на реальному конфлікті за ліцензію на гру. Цікаво, що саме Максвелл через дочірню компанію Mirrorsoft отримав права на дистрибуцію цієї гри у Європі і заробив на цьому черговий мільйон. Звісно, не надто законним шляхом. В принципі в цьому немає нічого дивного.
Зараз інтерес до його персони та дочки, у зв'язку з "файлами Епштейна", знову зріс. І хто зна, можливо незабаром знімуть драматичний шпигунський екшн про родину Максвеллів та їхні зв'язки з російськими спецслужбами. А розпочати кінострічку буде цілком логічно з поїздки колишнього закарпатця у колись рідне Солотвино...
