Ще з давніх-давен людина мріяла відірватися від землі та вільно ширяти в повітрі, наче птах. За давньогрецькими міфами першим “пілотом” став Ікар. Пройшло багато років і ця мрія стала реальністю. Сучасні пілоти-екстремали, “нащадки” Ікара ХХІ століття, збираються на полонинах Міжгірщини, щоб вирішити, хто з них кращий.
У популярному на всю Україну туристичному селі Пилипець вже другий рік поспіль проводяться змагання з парапланеризму. Федерація парапланеризму України разом із районною держадміністрацією організували проведення турніру “Кубок Карпат-2010”, який тривав з 11 по 18 липня. 44 спортсмени-екстремали із усіх куточків нашої країни, близького та далекого зарубіжжя приїхали помірятися силами на височенних схилах Боржавських полонин.
Для того, щоб зблизька побачити політ парапланеристів та дізнатися всі подробиці проведення змагань, довелося піднятися аж на вершину гори Гимба, з якої стартували спортсмени. Щоб потрапити на місце події, потрібно піднятися на крісельному витязі на висоту приблизно 1200 метрів, а вже потім або пішки, або на позашляховикові долати ще близько 300 метрів по крутому схилі. Весь шлях до вершини зайняв майже годину, але це того варте. Сидячи в кріслі гірськолижного підйомника, близько 20 хвилин милуєшся цими незабутніми гірськими пейзажами Карпатських гір. На відміну від зимового пейзажу, дістаєш задоволення не тільки від споглядання за красою вічнозелених лісів, гір, а й від милозвучних співів птахів, що створює незабутню симфонію природи.
Чому саме Карпати ваблять учасників, нам розповів головний суддя змагань Леонід Адамович Сніцарук.
— Звичайно, кращого місця для проведення змагань з парапланеризму на території України годі й шукати, — каже він. — Є ще гори в Криму, але вони, так би мовити, не обжиті. Раніше змагання проводились на сусідній вершині гори Великий Верх, але добиратися туди було значно важче, тому що крісельний підйомник, який вже другий рік діє в Пилипці і майже сягає вершини гори Гимба, робить це місце унікальним.
Головний суддя змагань також роз‘яснив журналістам правила проведення турніру. Виявляється без сучасних технологій такі змагання провести вкрай важко. В кожного пілота є пристрій GPS-навігації (продукт ери космічних технологій, за допомогою якого можна визначити місце знаходження об’єкта в просторі), куди учасник вводить координати покладеного маршруту. В середньому, проводячи в повітрі приблизно 4 години, пілоти за один день змагань долають 30-40 кілометрів. Після приземлення дані навігаційних приладів перевіряються. З них стає зрозумілим, чи пройшов пілот весь шлях (так званий трек), за який час та на якій висоті здійснював політ. За всіма цими критеріями і нараховуються залікові очки.
На вершині розташувався тимчасовий штаб, де кожного ранку найдосвідченіші пілоти разом із штатним метеорологом, враховуючи погодні умови, складали маршрут для учасників. Поки аси радилися, який саме обрати шлях, пілоти тим часом розминалися: більш досвідченіші злітали в повітря, робили декілька фінтів і м’яко приземлялися на схил, молоді — налаштовувалися на старт, в голові прокручували всі необхідні маніпуляції і лише тоді наважувалися відірватись від землі, покружляти 5 хвилин біля схилу і знову сісти на землю. Серед учасників є і дівчата. Здається, впоратись із громіздким обладнанням та приборкати невгамовне крило тендітній дівчині не вдасться, але порив вітру наповнює купол парашуту, невеличкий розбіг — і парапланеристка граціозно відривається від схилу вершини та вільно ширяє над Боржавськими полонинами. Земне тяжіння допомагає долати принцип аеродинаміки, найголовніше для парапланериста — спіймати потік теплого повітря, так званий термікс, який підіймається вгору (за таким самим принципом літають більшість птахів).
Вся ця краса вільного польоту легко може приспати пильність учасників. Не слід забувати, що парапланеризм — екстремальний вид спорту і тому є багато випадків, коли з пілотами трапляється лихо. Саме тому на самісінькій вершині Гимби за екстремалами стежать досвідчені рятувальники-альпіністи Євген Чизмар та Володимир Щербина разом із фельдшером Володимиром Сеньком, котрі в будь-який момент готові надати невідкладну допомогу потерпілому. На таких змаганнях надзвичайні випадки — буденна справа. Не стали виключенням і цьогорічні, де навики рятувальників ставали в нагоді. Так, на третій день польотів, польський екстремал, потрапивши в ротор (холодний потік повітря), врізався в схил гори. Хоч пілот і не був офіційним учасником турніру (з нагоди змагань в пилипецьких горах зібралося чимало “вільних” пілотів, які літають задля власного задоволення), допомогу рятувальників любитель гострих відчуттів отримав, йому наклали шину та з переломом ноги доставили до карети “швидкої”. Другий випадок був менш трагічний та курйозний. Пілот з Червонограда невдало приземлився в лісі, неподалік с. Річка, на 35-метрового бука! По радіозв’язку він передав цю новину рятувальникам. Хоч місце екстреної посадки було в півтора годинах ходу від населеного пункту, першими до нього прибули місцеві жителі, які й допомогли пілоту злізти з дерева. Але на верхівці залишився параплан, вартістю дві тисячі євро, тут і знадобилася допомога рятувальників, які, на щастя його власника, володіють технікою альпінізму. Наступного дня непошкоджене крило було повернуто спортсмену.
Мав місце випадок, коли пілоту довелося скористатися запасним парашутом. На висоті 2 кілометри у нього раптово склалося крило планера і він почав падати вниз. Добре, що це був досвідчений спортсмен, який не розгубився та зміг врятуватися.
Загалом, підводячи підсумки турніру, директор змагань Микола Іванович Струк відмітив, що дякуючи спільним зусиллям організаторів, спонсорів та хорошій погоді все пройшло вдало.
Закриття змагань проходило біля готельного комплексу “Шипіт Карпат”, в якому проживали учасники. Тут було оголошено переможців, яких нагородили кубками, медалями та грамотами, а також цінними подарунками, які були надані спонсорами. Найкращим пілотом турніру став польський спортсмен-екстремал Станіслав Радзіковський, який в додачу до кубка отримав і класні лижі від Мукачівського заводу “Фішер”. За ним два пілоти з України — Микола Струк та Олександр Лях. Найкращою серед жінок стала українка Олена Шаболтас, яка також отримала кубок та цінні призи. Найголовніший трофей змагань “Кубок Карпат”, заснований райдержадміністрацією, українській команді парапланеристів з м. Київ у складі Олександра Ляха, Олександра Савельєва, Володимира Клима та Богдана Бизи, яка виборола перше загальнокомандне місце, вручив заступник голови райдержадміністрації Микола Тимощук. Друге місце посів колектив з Одеси, а бронзовими призерами стали гості з сусідньої Польщі.
Після нагородження спортсменів справжнє свято влаштували присутнім музиканти Олександр Шемет, Юрій Біланинець та Михайло Гричка. Найбільш вразила гра колективу гостей із-за кордону, які з легкістю впіймали верховинський ритм коломийок та класно витанцьовували енергійні па просто неба.
Організатори змагань висловлюють щиру вдячність спонсорам: ТМ “Львівське”, “Фішер”, “Інком”, “Колір ПРО”, “Поллі туроператор”, райдержадміністрації.
