створивши спеціальний комітет зі збирання доказів

Русини створили Комітет зі збирання доказів геноциду русинської нації з боку української влади. Найбільшим `ізувером`, який спрямував політику на `геноцид русинської нації`, названо українську владу після 1991 року. На підтримку цього твердження наведено 16 пунктів. Повідомлення такого змісту з’явилося 9 січня на одному з русинських сайтів (podkarpatrus.livejournal.com/213271.html), - інформує кореспондент ZAXID.NET.

`Геноцид русинської нації почався на початку 20 століття створенням в Австрії, де народився і вихований Гітлер, перших у Європі таборів смерті Таллергоф і Терезін. Найбільш активними учасниками в акціях геноциду русинів брали галицькі українські націоналісти, - йдеться у повідомленні. - Вони співпрацювали від початку 1913 року до кінця 1918 року з австрійськими та німецькими властями в акціях розстрілу, побиття, і відправки в згадані табори смерті для русинів русинської інтелігенції, духовенства і простих людей`. 

`Геноцид русинської нації мав місце в 1938-39 роках в діях галицьких січовиків на території Підкарпатської Русі, у спробах захопити владу в регіоні і фізично винищити представників русинської нації. 

До акцій геноциду русинської нації відносяться і заборона Сталіним, Мехлісом і Хрущовим після 1945 року русинської національності взагалі, відправленням русинської інтелігенції та духовенства в ГУЛАГ, знищенням культурних пам`яток і предметів національної русинської культури, в тому числі придорожніх пам`ятних хрестів, книг і архівних документів`, - сказано в інформації. 

Водночас найбільшим `ізувером`, який спрямував політику на `геноцид русинської нації` у повідомленні названо українську владу після 1991 року. На підтримку цього твердження автори повідомлення навели 16 пунктів. 

У провину українській владі зокрема поставлено: ігнорування результатів референдуму 1991 року, тиск на обласну раду, аби та не проголосила русинської автономії, небажання влади сісти з русинами за стіл перемовин, репресії проти русинів, фабрикації кримінальних справ проти русинських лідерів, захоплення русинських надр, вирубування русинських лісів, депортація народу під виглядом пошуку заробітків, насильницька зміна етнічного складу народу Підкарпатської Русі. 

`Всі ці дії підпадають під поняття геноциду, визначеного Конвенцією ООН про попередження злочину геноциду і покарання за нього від 9 грудня 1948 року, йдеться у повідомленні. 

Водночас русинський правозахисний Комітет закликав русинів `до активного збирання документів і фактів наявності в Україні геноциду русинської нації`. Також комітет пообіцяв провести наукову конференцію з залученням фахівців і правовиків. 

Подаємо нижче 16 пунктів, які, на думку Правозахисного комітету русинів, свідчать про геноцид русинів. 

1. Ігнорування українською владою 17 років волевиявлення народу Закарпаття-Підкарпатської Русі на референдумі 1 грудня 1991 року. 

2. Відмова влади України внести волевиявлення народу в Конституцію України. 

3. Тиск української влади на Закарпатську обласну раду з метою блокування прийняття ними рішення про проголошення автономії у складі України. 

4. Прийняття в 1996 році явно нацистського державного `Плану-заходів ..` про етноліквідацію русинської нації в Закарпатті-Подкарптській Русі. 

5. Повна відмова української влади сісти з русинами за стіл переговорів, не реагування на звернення і вимоги громадян і мешканців регіону під Карпатами. 

6. Таємні і явні репресії української влади проти русинів, проти лідерів русинських організацій та фабрикація кримінальних справ проти представників русинської нації. 

7. Незаконне захоплення з боку української влади русинської землі, надр, об`єктів нерухомості та їх незаконне вживання та користування. 

8. Тиха депортація працездатного русинського населення (під виглядом пошуку роботи) за межі Закарпаття-Подкарпатськї Русі. 

9. Заборона на вивчення у державних школах русинського мови, літератури, історії Республіки Підкарпатське Русі та історії русинської нації. 

10. Придушення інакодумства в середовищі русинів і відсутність фінансової та іншої, у тому числі і правової, допомоги для представників русинської національності з боку українських властей. 

11. Ігнорування українськими властями майже всіх міжнародних законів, конвенцій, договорів, декларацій про права малих народів, нацменшин і про збереження регіоальних мов та мов нацменшин та ін. 

12. Насильницька зміна пропорційного складу місцевого населення в подкарпатському русинському регіоні після 1991 року. 

13. Ігнорування прав Підкарпатської Руси-Закарпатської України як суб`єкта міжнародного права з 10 вересня 1919 року (вересень-Жерменський мирний договір). 

14. Забруднення навколишнього середовища і цілеспрямоване руйнування середовища національного існування русинів Закарпаття-Підкарпатської Русі з вини української влади. 

15. Злочинне вирізання пралісів в русинських Карпатах, безконтрольний вивіз лісу у вигляді кругляка, відсутність контролю за вирубкою лісів і відсутність лісопосадки, що призвело до численних паводків та руйнування будинків та осель русинів. 

16. Відсутність в регіоні для русинів можливості впливу на процеси, що відбуваються в регіоні та судове переслідування українськими властями тих представників русинської нації, які стали на правозахисний шлях.