по-новому

Нещодавно стало відомо, що в рибоохоронних структурах України відбулись суттєві зміни. Сподіваємось, що вони націлені на краще. Отже...

ОНОВЛЕННЯ РИБООХОРОННОЇ СЛУЖБИ ЗАКАРПАТТЯ

Подальший розвиток виробничих відносин, інфраструктури рибогосподарського комплексу та екологічні питання стали основним аргументом реформування рибогосподарського комплексу України. Процес розпочався у січні реорганізацією департаменту рибного господарства Міністерства агропромислового комплексу України у Державний комітет рибного господарства України — структуру Кабінету Міністрів України.

Басейнові міжобласні управління досі забезпечували контроль і управління у сфері ведення рибного господарства в кількох областях. Зокрема Закарпаттям опікувалася Львівсько-Закарпатська міжобласна державна рибінспекція з центром у Львові. Наша область входила до неї як окремий рибоохоронний район, у якому працювало кілька інспекторів. Очевидно, області, враховуючи особливості та специфіку регіону, цього було недостатньо.

Повертаючись до питання реорганізації, було прийняте рішення про створення мережі обласних Головних державних управлінь в кожній області, в тому числі й Закарпатській. У кінці квітня 2007 року було створене Головне державне управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства в Закарпатській області з центром у Виноградові, вул. Миру, 53, штат якого нараховує сьогодні 23 спеціалісти.

ВІДДІЛИ УПРАВЛІННЯ ЗАКРІПЛЕНІ ЗА ОКРЕМИМИ РАЙОНАМИ

Структуру управління розроблено так, щоб охопити рівномірно дієвим контролем всю територію Закарпатської області. Створено три територіальні відділи - Боржаво-Тисянський (сфера діяльності поширюється на Виноградівський, Хустський, Тячівський, Рахівський та Міжгірський райони з центром у Виноградові); Верхньолаторицький відділ (Мукачівський, Свалявський, Воловецький та Іршавський адміністративні райони з центром у Мукачеві); Ужанський відділ (Берегівський, Ужгородський, Перечинський та Великоберезнянський адміністративні райони з центром в Ужгороді).

Крім того, приділяється належна увага і науково-управлінській сфері рибоохоронної діяльності, створено сектор іхтіології.

До сфери діяльності новоствореного управління належать усі дії, що стосуються життєдіяльності водних організмів, а це не тільки риболовля. Завдання його - забезпечити збереження і примноження водних живих ресурсів області, в першу чергу через збереження середовища їх існування.

ВОДОЙМИ МАЮТЬ СТАНОВИТИ ЕКОНОМІЧНИЙ ІНТЕРЕС

Першою і, на мій погляд, основною є діяльність промислових і господарських об`єктів. Закарпаття має густу мережу водойм, але все це в більшості потічки, малі річки та меліоративні канали. Хочу наголосити, що навіть наші водосховища площею в кілька гектарів, порівняно з руслом Дніпра, не кажучи про його водосховища (так звані моря) - крапля. Ми звикли до малих водойм, і нам, жителям області, здається, що Латориця чи Тиса - великі річки. Щодо Тиси, то це так, але лише у верхів`ях, тобто на території нашої області, їхні тваринні угруповання дуже болюче реагують на найменші зміни складу води. Хто займався акваріумістикою, той знає, що запорука успіху - це утримання біологічної рівноваги в акваріумі. А в малому акваріумі втримати чи відновити її значно важче, аніж у великому.

На цьому тлі Закарпаттю не приділялося достатньо уваги в частині збереження водних ресурсів і розвитку рибництва. Причиною цього є, в першу чергу, відсутність промислових водойм та достатньо потужних рибогосподарських об`єктів, відповідно, і переробноїбази. Словом, економічного інтересу Закарпатська область для рибогосподарського комплексу України не становила. Тому навіть злив у меліоративну систему стоків одного свинокомплексу чи малого консервного підприємства призводить практично до повної загибелі риби в ній та більшості у річках, куди вони впадають.

Змив чи утилізація добрив, засобів захисту рослин веде до аналогічних наслідків, можливо, в дещо менших масштабах. А про роботу великих лісохімкомбінатів і мови немає. Разовий незначний витік чи вилив забрудненої води або витік нафтопродуктів у наші малі річки може на роки перекреслити будь-які потуги щодо збереження риби, боротьби з браконьєрством тощо.

Друге питання - будівництво у прибережній смузі. Без сумніву, виконання цих заходів необхідне. Основна мета - захист населення від паводкових вод. Це благородна і потрібна справа, але успіх її буде повним тільки тоді, якщо буде враховано всі сторони і наслідки цієї роботи. Змінюється рельєф дна, проходить його вирівнювання, в інших місцях, відповідно, замулення, змінюється температурний та хімічний склад (бідність чи багатство киснем - також зміна хімічного складу, не кажучи вже про змив паливно-мастильних матеріалів тощо), вирівнювання русел кардинально міняє умови розмноження і живлення риби.

Тому зводити роботу рибоохорони тільки до боротьби з браконьєрством було б неправильно. Тому наше управління наполягає на врахуванні цих питань ще на стадії проектування будівельних робіт і таким чином намагається зменшити негативний їх вплив на водне середовище.

Справжню шкоду роблять „приватні" регулювальники русел, так звані „ліваки". Вони не мають проектів, не проводять компенсацій, і найменше їх цікавлять наслідки зміни середовища існування риби. Їм потрібен річковий гравій чи пісок, в пошуках якого вони борознять русла річок, як катери, возами, камазами, зілами, татрами, тракторами, миючи заодно машини, і перетворюють ландшафт островів і заплав на „місячний". Причому подекуди, щоб не йти порожняком, часто вивозять побутове сміття у ями. В результаті річки іноді змінюють русла, при підйомі води риба виходить у новостворені заплави, і настає рай для браконьєрів.

І, звичайно, старе, як світ, питання браконьєрства. До багатьох традиційних методів додалися ще й засоби з використання електричного струму. Все це робиться з метою незаконного продажу риби, а трргівля дикою рибою є протизаконна у будь-якому виді. Придбання такої риби несе збитки не тільки довкіллю, а й — роботі спеціалізованих рибогосподарських підприємств, зокрема Закарпатському рибокомбінату та іншим, які вкладають у розведення і вирощування риби великі кошти і недоотримують прибутків. Власне і торгівля засобами промислового лову також є протизаконною. Крім того, вона стимулює браконьєрство. Сітки продаються вільно, значить, чому б їх не використати?!

Окреме і надзвичайно актуальне питання, що привертає увагу управління - риборозведення. Цей напрямок за останні роки дещо розвинувся, але, на мій погляд- стихійно. Наведення тут порядку дасть області і державі додатковий економічний ефект. Тому законності і легалізації такої діяльності наше управління приділить серйозну увагу.

У зв`язку з цим вже розпочато перевірки користувачів водних об`єктів спільно з Держземінспекцією. < Розселення риби та відновлення наших ендемів - окреме питання, і тут слід згадати, що восени 2006 року в області здійснено перший випуск малька лосося дунайського (занесений до Червоної Книги України) в Тису.

Багато ще можна говорити про питання і проблеми.

Тому поки ми наполегливо працюємо над встановленням плідної і взаємовигідної співпраці з іншими зацікавленими установами, громадськими організаціями, чия думка для нас має велике значення. Тільки спільними зусиллями і, в першу чергу, розумінням проблем ми зможемо подолати не зовсім приємну ситуацію з водоймами області.