У с. Стужиця Великоберезнянського району завершилася зміна дитячого екологічного табору
У с. Стужиця Великоберезнянського району завершилася зміна дитячого екологічного табору «Школа життя». Вже втретє у Стужицькому лісництві гостюють діти з сіл Хустщини та Рахівщини, для яких проводять різноманітні навчальні заходи за фінансування Швейцарсько-українського проекту розвитку лісового господарства в Закарпатті FORZA.
Рахівський і Хустський райони для проекту FORZA є пілотними для впровадження новітніх технологій лісового господарства. Серед напрямів проекту -- й соціальний, тому частина роботи спрямована на підтримку села та пошук можливостей для його розвитку. Зокрема, юних мешканців сіл у літньому таборі «Школа життя» навчають елементам маркетингу для використання природних багатств довкілля та розвитку т.зв. сільського зеленого туризму.
Цього разу зміна пройшла під назвою «Знімальний майданчик»: діти готували сценарії і самостійно розігрували «ролики» про туристичні принади рідної місцевості, які мали б привабити туристів. У кінці відпочинку 2 загони спільними зусиллями готували також сценарій майбутнього фільму про життя їхнього табору. Валентин Волошин, директор Благодійного фонду «Європейський дім», що виконує проект табору розповів, що зміна тривала 14 днів. А відпочивальниками табору стали 16 дітей віком від 10 до 16 років з сіл Костилівка Рахівського району та Нижній Бистрий, що на Хустщині. Крім того, був один хлопчик з Ірпіні, батьки якого побачили сюжет про минулорічний табір на одному з центральних телеканалів і звернулися до організаторів з проханням прийняти Дмитрика цього літа.
Директор табору, психолог Надія Добош стверджує, що вихованці табору мають змогу активно відпочити, розкрити і пізнати себе. За її словами діти вчаться тут бути відкритими, реалізовувати свої можливості, розвивати комунікаційні здібності та лідерські навички. Директор також розповіла, що діти бояться проявляти самостійність, бо звикли виконувати «накази» старших: «Ми навчаємо дітей не чекати лише команди, а бути відповідальними і вміти приймати власні рішення». Програма кожної зміни не є сталою, каже директор, адже діти часто бунтують проти плановості. Для кожної групи програма формується окремо, після того як психолог більше взнає дітей. Проте обов’язковими є командні ігри, психологічні вправи, а також дводенний похід на гору Кремінець, вершина якої є стиком трьох кордонів — польського, словацького й українського. Саме в поході, який є переломним моментом у зміні, відбувається багато змін у стосунках учасників табору, які розкривають свій внутрішній світ зовсім по-іншому. Діти також відвідують гірські печери неподалік Стужиці, мінеральні джерела, прикордонну заставу, полюбляють 700-річний дуб у самому селі. Живуть діти у наметах довкола справжньої колиби на поляні поблизу лісництва, яке підпорядковується Ужанському національному природному парку. За словами керівників табору, цьогоріч вартість оренди території табору підняли аж у 7(!) разів. Виправданості такого подорожчання директор табору не знаходить — територію не прибрано, приміщення лісництва перебуває у занедбаному стані, зокрема, провалюється підлога у великій кімнаті, що слугує дітям їдальнею. Накидану біля входу деревину з початку зміни досі не прибрали.
Прибиранням території зайнялися самі діти. Вони облагородили тутешній гірський потічок, облаштували дамбу. Щодо власного життя у таборі, то діти самі встановлювали його правила. А запропоновані керівництвом могли взяти до уваги або ж своєрідним голосуванням відмовитися від них.
На другий день по приїзді усі представили власний життєвий девіз, а також сформували свій паспорт, до якого інші мешканці табору протягом усієї зміни вписують свої побажання чи зауваження. Святкували тут і День рекордів, після чого навіть упорядкували «Книгу рекордів Стужиці». А готуючи матеріал про туристичну привабливість своїх сіл, діти назвали аж по 17 точок у кожному селі, які, вважають, є унікальними і вартими туристичних відвідин. Керівники табору беруть участь у всіх заходах і готують свої завдання на рівні з дітьми. На завершення зміни дорослі навіть підготували власний сюрприз – виставу-капусник.
В останній день зміни учасники табору вручають один одному подарунки, створені із «підручних» матеріалів — це міг бути камінь у формі серця, власний виріб з деревини, квітів тощо.
