Україна пожинає плоди так званого «мовного закону», завдяки якому, нагадаємо, станом на сьогодні російська мова отримала статус регіональної у восьми областях країни i одинадцяти містах. Потiм депутати Берегівської райради, що на Закарпатті, надали статус регіональної угорській мові.
Днями ж аналогічне рішення щодо румунської мови ухвалили депутати сільської ради Білої Церкви (Рахівський район Закарпатської області).
«У нас розмовляють румунською 99,9 відсотка населення. І ранiше сесії сільради і засідання велися одночасно румунською та українською. Але тепер з’явилася можливість, завдяки новому закону, вести й офіційне листування з органами державної влади румунською мовою, — каже сільський голова Білої Церкви Юрій Беріндє. — Переконаний, що до жодних додаткових затрат для села введення листування румунською не призведе. Зрозуміло, що кошти будуть потрібні, починаючи з обласного рівня і закінчуючи столичним».
Пан Беріндє не бачить проблеми у тому, що чимало хто з їхнiх адресатiв не розумітиме румунської. А якщо не зрозуміють і на вищих щаблях влади в Києвi, з якими сільрада офіційно листується, радить шукати перекладачів. «Ми, звісно, відписуватимемо на офіційні звернення тією мовою, якою до нас звертатимуться. Однак і з районною, і з обласною адміністраціями, і з Кабінетом Міністрів відтепер будемо вести листування винятково румунською. У Кабміні, швидше за все, не знають румунської, тож урядовцям доведеться знайти перекладача», — каже голова бiлоцеркiвської сiльради.
Полiтологи не втомлюються повторювати: згадані вище рішення місцевої влади — як щодо російської мови, так і мов інших нацменшин — несуть пряму загрозу цілісності держави. «З самого початку ухвалення так званого «мовного закону» було дуже багато застережень і попереджень про його небезпеку, — каже «УМ» відомий науковець–історик Володимир В’ятрович. — На мій погляд, відповідальність за всі ці події мають нести ті, хто підтримав ухвалення цього закону, а також Президент, який його підписав. Після введення в низці областей регіональною російської мови я не бачу жодних причин, чому цього не повинні робити інші нацменшини. Звісно, цей закон має певний заряд і несе загрозу розколу України. Ті, хто проголосував за нього, мали розуміти, куди і на що штовхають державу. Напевно, цим депутатам просто не потрібна стабільність».
«Увесь цей процес не має жодного практичного підґрунтя — лише політичне. Не було проведено жодних моніторингів, жодних громадських обговорень, жодних досліджень громадської думки. Ніхто не подумав про наслідки, — додає «УМ» львівський історик Руслан Забілий. — Хвиля рішень щодо надання статусу регіональної низками місцевих рад загрожує не лише розколу країни, а й ескалації всередині суспільства. Переконаний, якщо влада і надалі підтримуватиме ці процеси, рано чи пізно це призведе до міжнаціональної ворожнечі».
Попри це вчора представники Партії регiонiв пішли ще далі, зареєструвавши у парламенті законопроект, покликаний прирівняти російську мову до державної. Документ №11 243, який, зокрема, передбачає, що «тексти законодавчих актів, офіційних оголошень, повідомлень центральних органів влади виконуються державною та російською мовами», зареєстрував «регіонал» Олександр Черноморов.
