Біля військових часто можна побачити тварин, дехто навіть на передовій умудряється приручити ховраха, їжака чи куницю. Однак на першому місці, поза всякою конкуренцією – собаки. Ця першість має дуже просте пояснення.
Як йдеться на сторінці Закарпатської бригади, на початку війни боєць 128 окремої гірсько-штурмової бригади замовив у розпліднику в Харкові цуцика бельгійської вівчарки малінуа, назвав Кілом, почав дресирувати.
"Це був сторож, справжній бойовий пес, завжди ходив із нами на позиції. Ми тоді були на Донбасі. Наш підрозділ на ніч відвели трохи назад у посадку, за межі ворожого кулеметного й мінометного вогню. Ми мали переночувати, виспатися як слід, щоб уранці рухатися далі. Укриттів там не було, ми спали поміж деревами й кущами в спальниках. І росіяни вичислили нас, накрили касетами. Вересень, ночі вже були холодними, тому Кіл завжди лягав зверху на спальник – грів і мене, й себе. Крізь сон я почув вибух (це був вихід), шурхіт у повітрі, а далі дуже близько малі часті вибухи. Ховатися було ніде, тому просто зіщулився, намагаючись втиснутися в землю. Потім ще один вихід, шурхіт прямо в мій бік і знову вибухи – прямо біля мене. Кіл раптово заскавчав, підхопився й відбіг убік – саме туди, де прилетіли наступні касетні боєприпаси. Він прийняв на себе перші осколки, фактично врятував мене. Йому було вісім місяців", — розповів захисник.
