Близько 100 злочинів ужгородські правоохоронці розкрили з допомогою вівчарки Джека

Ще у ті часи, коли міліція сформувалася у цілісну структуру, на службу до неї відразу вступили собаки. Давно відомо: ця тварина володіє рідкісними здібностями, які не тільки здатні прислужитися в оперативно-розшуковій діяльності, а й нерідко відіграють вирішальну роль у розслідування окремої карної справи.

На службі в головному управлінні міліції краю перебуває 27 собак, вісім з них утримуються безпосередньо в Ужгороді – в Кінологічному центрі ГУМВС. Один з них, німецька вівчарка Джек, яким от уже протягом шести років опікується старший інспектор Кінологічної служби Ігор Мироненко. Лейтенант Мироненко пригадує, як у 2002-му, коли перейшов на роботу зі спецпідрозділу «Беркут» у Кінологічну службу, йому дали завдання підібрати собаку. Восьмимісячний Джек підкорив його своїм спокійним характером. До речі, Ігор Мироненко класифікує собак, як і людей, за типами характеру: сангвініки, флегматики, холерики та меланхоліки. Чотирилапі друзі мають вузьку специфіку, що дозволяє залучити їх до конкретної лінії розшуку. Приміром, вівчарка Джек виявився флегматиком, що підказало кінологові правильне рішення: після дресирування цей пес стане ідеальним помічником у пошуках вибухівки. Чуття міліціонера не підвело – і невдовзі Джек успішно пройшов такий вишкіл.

Згодом для Джека разом з лейтенантом Мироненком потяглися міліцейські будні у складі слідчо-оперативної групи Головного управління міліції області. Нині служивий Джек може похизуватися, що з його допомогою розкрито близько 100 злочинів, а ще він зумів знайти п’ять одиниць вогнепальної зброї, до речі, один «ствол» «занюхав» у копиці сіна, інший – у сільському туалеті. Має Джек чимало досягнень й у слідовій роботі. Наприклад, в обласному центрі собака знайшов крадія чималої суми грошей та картин, для цього змусивши оперативників вилізти на дах будинку. А у селі Оріховиця Ужгородського району, аби знайти зловмисника, котрий поцупив касу з грішми у дитячому садку, Джекові довелося три кілометри йти по сліду просто до хати злодюги. Той на поцуплені гривні поласував оковитою і заснув.

Джек та Ігор – нерозлучні друзі, адже, як запевняє кінолог, вони досконало вивчили характери один одного. Тут у пригоді стала і вдало вибрана метода дресирування. Правоохоронець залюбки ділиться деякими таємницями, як розпочалась міцна служба-дружба. Перший крок – встановлення контакту з твариною. Чотириногому другові потрібно дати зрозуміти, що людина прийшла до нього з добрими намірами. Слід часто бути поряд, розмовляти, гуляти, виводити в місто, щоб звикала до міського галасу, звуків. Із собакою також потрібно домовитися інтонацією, жестами, мімікою. Згідно з теорією відомого психіатра Павлова між умовним та безумовним рефлексами -- хронометраж всього дві секунди, тож потім слід вплинути на вихованця фізично, як-от посадити його, до того озвучивши команду «сидіти». Якщо вдається поєднати обидва рефлекси – собака починає працювати. Починати вишкіл найкраще у тримісячному віці. На початках пес проходить загальний курс дресирування, пізніше – спецкурс. Щодо знаходження вогнепальної зброї та наркотиків – тут також існують свої тонкощі, адже зброю вчать шукати пасивно, себто знайшовши потрібне хімічне кільце, службовий собака сідає на відстані 30 сантиметрів носом до запаху вибухівки. Наркотичні ж засоби передбачають активний пошук – собаці дозволяється вигризати зілля із сховку. Досвідчений інструктор повинен пам’ятати: що в одному собаці не можна поєднувати два напрями пошуку, щоб не піти хибним шляхом.

Окрім найуніверсальніших псів-розшуковиків, зокрема німецьких вівчарок, на службі в закарпатській міліції перебувають і кокер-спаніель, і лабрадор-ретрівер, і ротвеллер. Є у співробітників Кінологічного центру і своя чотирилапа легенда: 8-річна німецька вівчарка Бакс – ветеран справжньої війни, позаяк разом із закарпатським правоохоронцем два з половиною роки прослужив миротворцем у Косові. «А ля гер ком а ля гер», що в перекладі з французької: «на війні як на війні». Тут виникали екстрені ситуації, коли доводилося перекривати аеропорти, вокзали, шукати наркотичні речовини, зброю, протидіяти торгівлі людьми, перекривати рух наркокортежів до Європи… Як винагорода – високі оцінки роботи українських миротворців, і не в останню чергу – завдяки службовим собакам.

Ігор Мироненко завжди наголошує: чому собаку навчиш, те вона і буде робити. І вина за хибно взятий слід лежить виключно на людині, яка не змогла стати наставником, знайти нитку, що поєднала б майстерність кінолога з психологією пса. Лейтенант міліції завжди радить новачкам у кінології: людина, котра хоче присвятити себе справі виховування службових собак, понад усе повинна любити тварин, прислуховуватися до них, вивчати їхні звички, відчувати настрій підопічного. Відтак, окрім надійного помічника у непростій міліцейській роботі, пес стане і вірним другом. Як у випадку з лейтенантом Мироненком, наближення котрого Джек відчуває здалеку, вирізняючи звук авто «хазяїна» з-поміж двадцяти автомобілів, радісно гавкаючи і тепло зустрічаючи.