На питання порталу «Буквоїд»: «Що читати?» відповідає письменник Андрій Любка.
- Що Ви читали останнім часом? Що сподобалося, що ні?
- Із останнього прочитаного – «Ловець у житі» Селінджера, нове видання «Фоліо» в перекладі Олекси Логвиненка, та «Інший світ.Совєтські записки» Ґустава Герлінґа-Ґрудзінського, що вийшла в світ в чернівецькому видавництві «Книги-ХХІ» в перекладі Олеся Герасима. Якщо з Селінджером все зрозуміло – і оформлення, і мова перекладу мені сподобалися, то «Інший світ» вразив найбільше. Ошатне й приємне видання, блискучий, справді блискучий переклад, доречна й містка передмова Олександра Бойченка і, безумовно, сам текст. Хоча, здавалося б, скільки писано-переписано і читано-перечитано про совєтські табори, злочини комуністичного режиму, але «Інший світ» - однозначно must read книга. По-перше, на згадану проблему можна глянути очима іноземця, котрого, на відміну від нас, ще дивує те як людина може завдавати страждань іншій людині в ім’я невідомо чого. По-друге, це якісний художній текст, добротно зроблений роман, що не відпускає увагу. І, нарешті, по-третє, - мемуаристика і біографічні твори завжди добре допомагають зрозумітиі контекст епохи, і весь світ через призму одного чоловіка, найбільший подвиг якого в тому, що він зміг вижити. Словом, «Інший світ» поляка Герлінґа-Ґрудзінського рекомендую неодмінно прочитати.
- Як обираєте книги для читання?
- Намагаюся знайти золоту середину між тим, що хочеться читати, і що потрібно для загального розвитку, адже читання – в ідеалі – має бути систематичним. Найчастіше читаю за порадою друзів, чи відстежуючи відгуки на нові книжки в журналі «ШО» чи в ЖЖ. Слава Богу, останнім часом з’явилося багато часу не тільки для читання, а й для обмірковування книжок.
- Що порадите для читання іншим?
- Із поезії – нещодавно видану книгу Оксани Луцишиної «Я слухаю пісню Америки» (Видавництво Старого Лева) та «Луйтру в небо» Петра Мідянки («Темпора»), зі свіжої прози – «Ворошиловград» Жадана, «Груші в тісті» Винничука (феноменальна книга!) та «Хворобу Лібенкрафта» Ірванця. І, звісно, час від часу повертатися до класики, особливо української – зрештою, там є що почитати і перечитувати.
