Сталі закупівлі – це прогресивний підхід у проведенні державного закупівельного процесу з особливим врахуванням екологічного питання у сучасному світі.
Досвід сталих публічних закупівель в усьому світі доводить, що під час освоєння державних коштів важливо оцінювати не тільки очевидну економію при відборі постачальника, але й враховувати непрямі та набагато ширші наслідки такого вибору, які наглядно демонструє сьогоднішній стан екології та здоров’я людини.
Український сценарій
Практика закупівельного процесу в Україні, на жаль, не враховує соціальні чи екологічні інтереси людини. Між тим, законодавчі реалії у межах нової редакції Закону України «Про публічні закупівлі» вимагають врахування екологічного фактору. Правильно розставлені наголоси зазначають необхідність впровадження практики врахування нецінових критеріїв у контексті захисту навколишнього середовища та раціонального використання природного та людського ресурсу. Такі критерії мають включатися під час проведення відкритих торгів та попередньої кваліфікаційної процедури.
Стаття 22 цього Закону говорить про можливість застосування замовником екологічного критерію, як при підготовці тендерної документації, так і під час відбору переможця закупівлі. Представник державного замовника завжди має посилатися на загально визначені європейські та міжнародні стандарти якості. Під час підготування технічних характеристик та вимог до продукції, як правило, враховується енергоефективність предмета, функціональні вимоги, біологічний розклад чи особливі умови утилізації. Формування специфікації відбувається з урахуванням всіх екологічних характеристик продукції, що безпосередньо впливають не тільки на терміни її придатності, але й на здоров’я користувачів.
Через специфіку національних особливостей різних регіонів, не існує однакових методичних вказівок щодо застосування сталих закупівель за державні кошти. Через вплив різних факторів, впровадження сталих публічних закупівель здійснюється різними шляхами. У світовій практиці нормативно-правові акти та керівна документація формуються з огляду на оптимальні шляхи подолання екологічної кризи, відповідно до місцевості та першочергових локальних проблем.
Різноманітні пілотні програми та екологічні проекти створюють широкий спектр варіацій вирішення одних і тих самих питань. Завдяки міжнародним спільнотам та постійному обміну досвідом, вдається вчасно та адекватно приймати рішення з охорони навколишнього середовища. З боку держави має регулярно оновлюватися та «оздоровлюватися» правове поле, яке часто обмежує впровадження інноваційних методів та підходів. Забезпечення умов для культурних освітніх програм, які висвітлюють не тільки реальне положення справ та останні дослідження, але й заохочують людей до активної проекологічної позиції.
Українські виклики
Логічно, що сталі закупівлі мають частіше застосовуватися разом з іншими механізмами формування національного напрямку розвитку країни – реформування закупівельного процесу чи екологічна політика. Через відсутність загальних рекомендацій для світової спільноти, українське законодавче середовище не звичне визначати сталі процедури обов’язковими, але й ніяк не заперечує такої практики. Через специфіку нашого економічного простору, перед учасниками закупівельного процесу постають наступні виклики:
- Активно вводити у практику засади СПЗ, згідно стратегії національного розвитку.
- Підкреслено підтримувати та надавати перевагу вітчизняному виробнику, що представляє продукцію з високими екологічними стандартами.
- Вчасно розробляти засади та прийоми нецінових критеріїв, відповідно до світових тенденцій та як вони узгоджуються з напрямком національного розвитку.
Стратегія «Україна-2020» і сьогодення
Уряд за технологічної підтримки партнерів ЄС працював над вирішенням цих питань. Президентом України було підписано Указ «Україна-2020», що стратегічно окреслював дорожню карту на найближчі п’ять років. Основними засадами документу визначалося підвищення рівня життя, шляхом інтеграції 62 реформ до 2020 року. Та чи було досягнуто цих цілей?!
У лютому 2020 року, журнал «Підприємництво, господарство та право» у своєму проведеному аналітичному дослідженні законодавчих «новел» на відповідність діючого законодавства до європейської Угоди про Асоціацію, визначає основні проблеми такої інтеграції та відсилає читача до відомих прогресивних авторів для більше детального дослідження питання.
Очевидно, що у вітчизняній практиці оцінка продукції з огляду на ціну має першочергове значення. Можливо, саме через такий орієнтир маємо ринок, який щедро заповнений продукцією сумнівної якості, недолік якої пропорційно закладений до її «спокусливої» ціни. Директива 2014/24/ЄС поставила запитання співвідношення ціни-якості та єдиного напрямку оцінки з огляду на розмір цінової пропозиції. Європейський підхід стосовно сталого розвитку економіки полягає саме у застосуванні рівноваги між екологічними, соціальними та економічними питаннями (важливість сфери відображена у порядку).
Як акцентують автори дослідження, соціальний аспект розвитку країни безпосередньо пов’язаний зі станом екології, оскільки руйнація довкілля тільки посилює контраст різних прошарків населення, а значить, прямо впливає на емоційний та духовний стан людини. З іншого боку, нерівність ще більше завдає екологічного розладу саме через недостатню освідченність та свідомість у поведінці людей, які не мають стійко сформованої моральності по відношенню до природи. Як зазначають у своїх наукових роботах Ю. С. Шемшученко та В. В. Костицький, проблема охорони навколишнього середовища включає в себе не тільки охорону природи та раціональне використання її ресурсів, але й забезпечення безпечної життєдіяльності людини. Обраний напрямок розвитку країни вимагає від національного законодавчого середовища адаптивних заходів для відповідності Європейським стандартам та нормам життя. Рекомендаційного характеру застосування екологічних критеріїв недостатньо для реалій сьогодення, які вимагають рішучих та невідкладних дій.
