Заплющуючи очі на огріхи й нестабільність у виступах головної команди області в першій лізі, можна впевнено сказати, що єдиною безумовно світлою плямою в «Закарпатті» є Матвій Бобаль. Це вже третій прихід форварда в рідний клуб, і, схоже, футболіст знову розцвітає.
Адже після блискучого сезону 2007/2008 у складі «Ігросервісу» його вояж до елітної «Таврії» вдалим не назвеш. Нині ж, після першого кола чемпіонату, в активі голеадора Моті 12 голів (за 13 зіграних матчів), причім більшість влучних пострілів ставали вирішальними й приносили такі важливі очки. Пропонуємо вашій увазі інтерв’ю кращого бомбардира першої ліги для газети «Український футбол» (подається скорочено).
Тричі в одну річку...
– Матвію, ви втретє в кар’єрі граєте за «Закарпаття». Чи можна це пришестя назвати найуспішнішим?
– З огляду на мою результативність, справді так і вважаю. Дві попередні спроби в Ужгороді були не такі вдалі. Напевне, через молодість і брак досвіду я забивав мало. Нині ситуація значно ліпша.
– Найкращим етапом для вас став період виступу за «Ігросервіс»: 97 матчів, 56 голів. Чи такі ж тривалі плани й щодо «Закарпаття»?
– Нехай це прозвучить як образа мого нинішнього клубу, але маю прагнення прогресувати. Тому при нагоді намагатимуся спробувати себе на вищому рівні, в сильнішій команді.
– Якщо взимку вами хтось зацікавиться з клубів Прем’єр-ліги, погодитеся?
– Принаймні розглянув би такий варіант. І якщо він гідний – погодився б.
– Спроба закріпитися в клубі еліти («Таврія») не вдалася. Як гадаєте, за нинішнього тренера кримчан Петрова мали б шанс довести свої можливості?
– Гадаю, Валерій Павлович неодмінно надав би мені такий шанс. І я б довів, що Сергій Валентинович (Пучков. – Авт.) не мав слушності, тримаючи мене на лаві запасних.
– Про Пучкова ви сказали вдосталь. Щось додати можете?
– Зізнатися, мене стільки запитували про нього, що не маю ні сил, ні бажання повторюватися. Хорошого навряд чи можу пригадати, а поганого не говоритиму – це буде неправильно.
– Чи змогли б порівняти інфраструктуру своїх трьох кримських команд з ужгородською?
– І в Криму, і нині в Ужгороді умови створені досить непогані. В усякому разі тренувальні поля в «Закарпатті» добротні. Втім у Криму з останнім було дещо краще й легше, адже там значно тепліше.
– Що вам нині рідніше – Крим чи Закарпаття?
– До Криму звик, адже жив і працював там упродовж семи років. Але в Ужгороді... Що й казати: вдома й стіни допомагають!
– Закінчилося перше коло. Кого б назвали головними конкурентами «Закарпаття» в боротьбі за підвищення у класі?
– «Чорноморець», «Львів», «Олександрія». Можливо, алчевська «Сталь», якщо стабілізується ситуація в її клубі. За рівнем гри, в усякому разі, ці команди разом із нашою найсильніші.
– У першому колі ваш колектив програв цим фаворитам першості… Як уважаєте, нинішнє «Закарпаття» спроможне було б гідно виступати на рівні еліти?
– Було б тяжко, але старалися б.
– До списку команд, які перемогли «Закарпаття», потрапив «Енергетик». Що стало причиною тієї поразки, на вашу думку?
– У Бурштині, зізнаюся, я навіть і не зрозумів, що трапилося. Ніби й непогано грали, і все було до ладу, але пропустили два абсолютно нелогічні голи, відтак не змогли оговтатися.
– Чого бракує «Закарпаттю», аби впевненіше почуватися в першій лізі?
– Стабільності загалом.
– А в чому нині виявляється нестабільність?
– Не хотілося б щось розповідати на цю тему. Зупинімося на сказаному: стабільності бракує в клубі абсолютно в усьому.
– Попри численні втрати ужгородців, команду від другого місця відділяють лише три очки. Це відбиває реальну силу клубу на цей час?
– Це, однозначно, не пік наших можливостей. Перед нами поставлено завдання вийти до Прем’єр-ліги, і ми обов’язково робитимемо все, аби його виконати. Вважаю: те, що ми втратили в першому колі, повернемо собі вже в другому, і в кожному матчі гратимемо лише на перемогу.
– Журналісти нетерпляче чекають кожної прес-конференції Ігоря Гамули. Його поведінка в команді часто викликає у вас подив?
– Абсолютно не викликає! Кожен тренер має свій стиль поведінки в роздягальні. Та й у нас там панує порядок. Прес-конференції – одна річ, але в команді все досить спокійно.
– Раніше доводилося зустрічати таких ексцентричних тренерів, як Гамула?
– Ні. В «Ігросервісі» працював із досить спокійним Сергієм Шевченком. Імпульсивнішим був Лутков з того ж «Ігросервісу» і «Кримтеплиці». Але найімпульсивніший – Ігор Гамула.
– В одному зі своїх інтерв’ю ви сказали, що не розумієте ужгородських уболівальників, які вигукують неприємні речі на адресу Ігоря Васильовича й гравців команди. Раніше доводилося бачити й чути таке?
– Ніколи, тому й дивуюся! Якщо людина приходить на стадіон, то має вболівати за свою команду за будь-якого результату. Глядачам, мабуть, варто подивитися чемпіонат Англії... Там, навіть якщо команда програє, фани після фінального свистка аплодують стоячи.
– Чи не тисне на Бобаля те, що він найкращий бомбардир чемпіонату?
– Розумію, що нині від мене чекають дедалі більшого. Але тиску не відчуваю. Я звик до праці, до того ж мої голи – заслуга всієї команди.
– Особисте завдання на нинішній сезон перед собою поставили?
– Хочу залишитися найкращим бомбардиром першої ліги.
Анатолій Волков
