Керівники ветеранських організацій Тячівського та Рахівського районів нещодавно звернулися до народного депутата Василя Петьовки з проханням допомогти напередодні Дня Перемоги вшанувати ветеранів війни і … обладнати приміщення ветеранських організацій комп’ютерами з системою «скайп».
Василь Васильович радо відгукнувся на прохання і вже у перші дні цього тижня помічники Василя Васильовича, враховуючи поважний вік кожного ветерана, відвідали більше 90 з них в обох районах вдома і передали цінні подарунки -- телевізори, мікрохвильові печі, кавоварки та мобільні телефони.
85-літній Михайло Вербищук пригадує, як 6 кілометрів ніс пораненого товариша. Пережив голод, каже, війна була дуже тяжкою. «Люди їли щавель в лісі, такі голодні були. Я малий маму питав, що є їсти, а вона лише руками розводила -- нічого не було… А потім зовсім молодий воювати пішов». Разом із ним служив у Москві його сусід Іван Йосипчук. Провчився 8 класів, а далі -- фронт. Разом із товаришами у 1946-47 роках він розмінував цілий Рахівський район. Іван Дячун має вже 88 років, знає п'ять мов -- крім української та російської, ще угорську, чеську і німецьку. У війну у 20-градусний мороз він переплив річку у польському селі Бествіна під Краковом. Там разом із товаришами узяв у полон трьох німців, захопили німецький човен. Василина Турецька була годувальницею 310 солдатів -- варила їм їсти на кухні.
Також вже у передсвяткові дні дідусі та бабусі Тячівщини і Рахівщини спілкувалися один з одним та численними побратимами, друзями, рідними не тільки в інших районах Закарпаття, інших областях України, а й по всьому СНД по «скайпу». Відтепер, завдяки нашому земляку Василю Петьовці, ветерани зможуть побачити і почути навіть тих дорогих серцю людей, з ким їх уже давно розлучили час і відстані.
