На Закарпатті кількість хворих на ожиріння в півтора-два рази перевищує загальноукраїнські показники. Лікарі б’ють на сполох і закликають менше їсти... хліба
Уподібнюємося до тотально хворої на ожиріння американської нації. Минулого місяця під час візиту до США я переконалася, що це справді страшно. А потім, уже вдома, наче молотком по голові – виявляється, й Закарпаття страждає на цю недугу доволі суттєво: посідаємо другу-третю, іноді четверту позицію в Україні за кількістю хворих на ожиріння. Звідки це? Чому? Що робити?
Наїдаємося злаками, а не м’ясом
Закарпатські лікарі констатують: за ожирінням наш регіон – серед перших в Україні. На 100 тисяч населення маємо 1790 хворих, у той час як у державі цей показник – 1101 (ми на 4-й «лідерській» позиції). Це торішня статистика. І, як порівняти з попередніми роками, хворих поменшало, бо ще зовсім недавно область і взагалі посідала друге-третє місце в країні за цим показником. В абсолютних цифрах кількість людей, яким установили діагноз ожиріння, на сьогодні перевищує в області 22 тисячі. «Це дуже погані показники, хвороба в регіоні дуже поширена, – розповідає завідувач ендокринологічного відділення обласної лікарні Ольга Крафчик. – Нібито закарпатці працьовиті, не ліниві, а чому товстішають – питання».
У принципі, за словами лікаря, до ожиріння насамперед призводять малорухомий спосіб життя та нездорове й нераціональне харчування. Але так живуть усі українці, і це не є поясненням, бо важко припустити, що саме наші краяни найлінивіші й найгірше харчуються. Тому спеціалісти припускають, що в нас визначильним у збільшенні хворих на ожиріння є соціальний чинник. «Основна маса населення споживає багато хліба й інших борошняних виробів. А це, як розумієте, не є здоровим харчуванням: самі по собі вуглеводи корисні, але в розумних пропорціях і в поєднанні з жирами та білками. Проте закарпатці, хоч як це прикро звучить, їдять мало м’яса (білків, жирів), овочів та фруктів, бо не можуть собі дозволити їх купувати в таких кількостях, скільки потрібно для організму», – коментує О. Крафчик.
Ожиріння - цукровий діабет, гіпертонія та інші проблеми
Зайва вага – це додаткові проблеми. Причім – ціла їх гора! І насамперед зі здоров’ям. Якщо ви огряднішаєте, отже, накопичуються жирові відкладення – незабаром очікуйте ускладнень. «Ожиріння насамперед викликає таку тяжку недугу, як цукровий діабет. Цю хворобу вже назвали неінфекційною епідемією, яка посідає третє місце за поширеністю у світі після онкозахворювань і серцево-судинних негараздів, – розповідає завідувач курсу ендокринології медичного факультету УжНУ, доцент Йосип Пічкар. – Проте зайва вага – це ще й артеріальна гіпертензія, і низка інших захворювань. Погіршують ситуацію куріння й зловживання алкоголем. І, звичайно, якщо все це скласти докупи й спроектувати на спадковість – вирок гарантований».
Хворий, рятуй себе сам!
На жаль, кажуть фахівці, боротися з ожирінням надзвичайно важко. «Це одна з найбільш складних для лікування патологій, – зізнається завідувачка відділення ендокринології. – Біда в тім, що аби одужати, хворий повинен захотіти цього сам! Тобто для того, аби скинути зайву вагу, в 99 % випадків пацієнт повинен сам за себе взятися».
Проте слід пам’ятати: сідати на дієти не варто, бо відтак організм «дуріє» і після скинутих кількох кілограмів набирає вдвічі більше.
Вживати «чарівні» таблетки – теж не вихід: зазвичай вони магічні лише для виробників, яким приносять казкові прибутки. Людям із зайвою вагою такі препарати лише спорожнюють гаманці та додають низку проблем: за останніми дослідженнями, стверджує О. Крафчик, препарати для схуднення нерідко впливають на центральну нервову систему, викликають психічні розлади. Часом – тяжкі. А ще при цьому страждають печінка та нирки.
Тому найкращий спосіб лікування – щодня рахувати кількість ложок спожитої страви, й одної систематично недораховувати. У крайньому разі можна вдатися до хірургічних втручань (у шлунок вставляють спеціальний балончик, який створює відчуття ситості) або до ліпосакції (врахуйте можливі ускладнення й негативний уплив на мозок наркозу). Тому – вибір за пацієнтом. Точніше – за його бажанням.
