Доки не очистить душу, Любов Лішка не береться за голку з ниткою Питання, хто головніший – «фізики» чи «лірики», наша співрозмовниця вирішила для себе давно і в дуже простий спосіб. Усе життя пропрацювавши інженером-будівельником, вільний час віддає творчості і, як сама каже, поринає у світ спілкування з Богом через вишивку.

У  Закарпатському обласному краєзнавчо­му музеї виставки відбуваються постійно, але перед Великоднем ужгородцям і гостям міста вирішили показати щось особливе. Філігранно вишиті картини Любові Лішки прозвучали в унісон із передсвятковим настроєм глядачів. Адже навіть ті, хто до мереження байдужий, щороку дістають гаптовані серветки й рушники, аби накрити великодній кошик.
Проте роботи цієї майстрині давно вийшли за межі традиційної народної вишивки. Це справжнє авторське мистецтво. Коли дивишся на витвір із відстані, здається, що це фото або картина. Тонкими, майже непомітними стібками чи хрестиками гаптує мисткиня ікони, пейзажі, портрети, абстракції чи графіку. Можливо, через те, що мазок пензля тут заміняє нитка, зображення ущільнюється, здається живим і теплим.

Працюючи майже 35 років інженером-будівельником, вже чверть століття Любов Лішка для душі поринає у творчість.

Авторка каже, що не починає роботи, доки не помолиться, і так само молитвою закінчує працю. Такий звичай допомагає очистити душу.

Вишивання – не тільки задоволення, це кропіткий труд – від ескізу й до останнього стібка. Є роботи, котрим треба приділити навіть три-чотири місяці. Майстриня каже, що в сім’ї гарно вишивала мама. Сама пані Люба творить вже 25 років. Працює в різних техніках: це й художня гладь, і хрестик, і гобелен.

– Кожна окрема картина просить і свого кольору, і відповідної нитки, – каже пані Люба. – Благо, нині є з чого вибирати. Ідеї ж для робіт дає саме життя. Коли одружився син, з’явилися два полотна – «Він» і «Вона». Народилася внучка – постала в уяві картина «Колесо життя».

Перша персональна виставка Любові Лішки відбулася  2006 року теж у Закарпатському краєзнавчому музеї. Мисткиня каже, що, якби не щаслива зустріч із Віктором Шостаком, завідувачем відділу народного мистецтва й етнографії обласного краєзнавчого музею, не знає, чи побачили б її твори так багато людей.

– Про роботи Любові Іванівни мені розповіли знайомі, – каже Віктор Андрійович. – Я вирішив подивитися і був вражений. На виставку прийшло багато глядачів, людям дуже сподобалося. Тому цього року вирішили влаштувати ще одну.

Наміру спинятися на досягнутому майстриня не має, бо задумів багато – були б тільки сили. У найближчих планах – виставка робіт у Львові.

• інженер-будівельник
• вишивка
• Любов Лішка