через кредит на мобілку
Про проблеми, пов’язані з банківськими кредитами, мовиться немало. Однак, як то кажуть, поки сам не обпечешся… У подібну халепу потрапила нещодавно і наша постійна читачка. Ми вирішили опублікувати її лист, щоб попередити громадян: будьте уважні під час оформлення кредитів, тим паче, коли йдеться про банки із сумнівною репутацією.
«Пересічному громадянину нині нелегко розібратися з безмежною кількістю банків, що розгорнули свою діяльність на території краю. За офіційною статистикою, тільки в Ужгороді працює 48 обласних відділень банківських установ, про кількість їхніх філій мова навіть не йде.
Почалося все з того, що зник мій телефон. Не можу навіть стверджувати, що його вкрали, просто він раптом не виявився під руками. Спроби додзвонитися до нього також були марними. У моїй роботі обійтися без мобільного зв’язку неможливо. Однак вільних коштів під рукою на той момент не виявилося. Тому хтось із друзів підкинув геніальну ідею – взяти телефон у кредит. Чому б ні? Я вибрала абсолютно демократичну модель — «Самсунг» за ціною трохи менше, ніж 800 гривень, у звичайному магазині на вул.Швабській, себто першому, в який я зайшла. Це сталося торік у листопаді, через місяць я сплатила перший внесок, а в лютому прийшла у банк, поцікавилася кінцевою сумою і чесно внесла залишок – 900 гривень. Щоправда, трошки здивували дві речі: у банку не було кас, а на прохання видати мені довідку про погашення кредиту юна особа відповіла: мовляв, вони -- небалансове відділення, тому таких довідок видати не можуть. Зі спокійною совістю я забула і про кредит, і про телефон.
На початку жовтня цього року я отримала лист-претензію від київської фірми, котра займається стягненням боргів зі злісних неплатників, згідно з яким я, виявляється, залишилася боргувати банку 226,87 гривень. Але найстрашніше, що до цієї суми мені доплюсували: заборгованість за основною сумою кредиту — 1074,55 грн., заборгованість за відсотками — 101,75 грн., заборгованість за комісіями — 718,35 грн., суму нарахованих комісій — 50,82 грн. Словом, загальна сума штрафних санкцій сягнула понад п’ять тисяч гривень.
Вирішивши розібратися в ситуації, я зателефонувала на вказаний у листі номер «гарячої лінії» банку. Сонний голос у трубці назвав мені номер відділу роботи з боржниками, потім відділу роботи з клієнтами, далі ще з двадцять номерів (до речі, ці дзвінки були аж ніяк не безкоштовні). Невдовзі якась добра душа змилосердилась наді мною і пояснила: банк моєю справою не займається, оскільки зі всіма боржниками, котрі мають заборгованість понад півроку, працює та ж структура, котра мені й надіслала лист з претензіями. Не хочеться навіть розказувати про пошук фірми «з вибивання боргів», зауважу лише, що телефони, номери яких були вказані в реквізитах, не відповідали. Однак мені вдалося знайти цю компанію на сайті в Інтернеті. Після тривалих спроб мені таки вдалося поговорити з людиною, котра «просвітила». А все банально просто: фірма взагалі не в курсі щодо дій банку – вона лише виконує замовлення на підставі угоди з цією установою. Тож мені порадили з’ясувати проблему на місці. Звісно, більше п’яти тисяч гривень – це чимала сума, тому я пішла шукати банк по Ужгороду. Дуже здивував той факт, що знаходився він на жахливих задвірках. Дві юні працівниці ситуацію прояснили мало. Виявляється, для того, аби вони зробили роздрук про нарахування-погашенння боргу, я повинна сплатити 50 гривень, а щоб отримати цей документ на руки -- ще 100 гривень. Водночас, коли з’ясується, що я не маю рацію, то доведеться заплатити за помилкову претензію до банку чергові 100 гривень!
Врешті-решт, згадані працівниці банку, вочевидь, вгледівши у мені потенційно небезпечну клієнтку, взагалі відмовилися надавати мені будь-яку інформацію, порадивши звернутися … на ту ж таки «гарячу лінію» банку. Себто на початок мого зачарованого кола.
Ніколи не вважала себе дурною і завжди була переконана: аби довести свою рацію, потрібні тільки правильні аргументи. Тепер розумію: ситуація абсолютно безвихідна, принаймні тому, що поки я намагаюся знайти компетентних людей, мені щодня «капає» один відсоток, а це -- близько 60 гривень за добу з неіснуючого боргу.
Знаючи нашу судово-виконавчу службу, до якої згодом, скоріш за все, потрапить моя справа, розумію, що все одно нічого не доб’юся — я ж не знаю, хто стоїть за цим банком, які в нього адвокати та фінансові можливості.
Тому лише хочу попередити таких, як я. Найкращий вихід — не зв’язуватися з банками!»
