Під час моніторингу території фахівці зафіксували сліди вовка. Відбитки вдалося ідентифікувати за формою лап, розміром та особливостями пересування хижака.
Як розповідають у Карпатському біосферному заповіднику, вовчі сліди часто плутають із собачими, однак між ними існують суттєві відмінності. Довжина передньої лапи вовка зазвичай становить 10–13 сантиметрів, задньої — 9–12 сантиметрів.
Для більшості собак показник рідко перевищує 10 сантиметрів. Крім того, вовча лапа має витягнуту овальну форму з щільно розташованими подушечками та симетричними пальцями, тоді як у собак вона більш округла. Кігті у вовка чітко помітні й спрямовані вперед уздовж лінії подушечок.
Важливою ознакою є і характер руху. На відміну від собаки, яка часто змінює напрям і рухається хаотично, вовк іде прямою лінією, економлячи енергію. Від лисиці вовчі сліди відрізняються значно більшими розмірами та ширшою відстанню між відбитками.
За словами фахівців, вовк здатен подолати за ніч до 40–50 кілометрів, залишаючи рівну доріжку слідів на великій відстані.
Екологи наголошують, що вміння розпізнавати сліди диких тварин є важливим для відстеження їхньої чисельності та маршрутів пересування без втручання в природне середовище.
