Уже пішов другий місяць 2011-го, а дотепер незрозуміло, хто і як цьогоріч утримуватиме в порядку наші шляхи. Після змін у податковому і, відповідно, бюджетному кодексах нез’ясованим залишається питання, як платити транспортний збір і хто розподілятиме регіонам кошти на ремонт шляхів. Приміром, закарпатські дорожники ще не знають, як працюватимуть цього року.
«2011-й для нас має стати роком абсолютно конкретних справ. Нагадаю, що ми повинні побудувати дороги на 18 мільярдів гривень», – так нещодавно заявив прем’єр Микола Азаров. Утім хто, де і за скільки будуватиме, влада поки що не готова сказати. Київ вирішує, як слід платити транспортний податок, і вибудовує схему поділу зібраних коштів.
Останні два роки надходження від транспортного податку «осідали» в місцевих бюджетах. Половина – в обласному, решта у міських і сільських скарбницях. Починаючи з січня нинішнього року, транспортний податок платитимуть лише раз – при реєстрації автомобіля. Через це до місцевих бюджетів надходитиме, певно, в сотні разів менше коштів, ніж раніше.
За новим законодавством, більша частина транспортного збору сплачуватиметься як додаток до ціни за бензин. Але ці гроші надходитимуть не від АЗС, а від гуртових постачальників пального, яких в Україні можна перелічити на пальцях однієї руки. У законі прописано, що кошти йтимуть до спеціального фонду державного бюджету, звідки розподілятимуться в регіони. За яким принципом ділитимуть гроші – не відомо. Проте можна припустити, що, раз цим займатимуться в «центрі», то включать ручний режим.
Такі експерименти з фінансуванням дорожників для України стають уже звичним явищем. Скажімо, до 2009-го року шляхи місцевого значення утримувалися частково за рахунок державного бюджету, а частково – з надхо¬джень податків із власників транспортних засобів. 50 % податку йшло на рахунок Служби автомобільних доріг, а половина залишалася в скарбницях органів місцевого самоврядування. З 2009-го року змінили законодавство – і весь податок залишався на місцях.
Відзначимо, що тоді закарпатська влада миттєво відреагувала на законодавчі новації. Ще в січні 2009-го наша обласна рада першою в Україні прийняла рішення про визначення Служби автодоріг замовником робіт із будівництва, ремонту та експлуатації комунальних доріг регіону. В результаті гроші не розпорошувалися, завдяки чому можна було організовано і вчасно утримувати в порядку місцеві шляхи.
Тоді ж обласна рада рекомендувала органам місцевого самоврядування залучати для виконання робіт спеціалізовані дорожньо-будівельні організації, які мають відповідні ліцензії, тобто підрозділи облавтодору. Тож, спільними зусиллями влади, Служби автодоріг та облавтодору підтримувалася і зберігалася мережа шляхів у краї. Згодом інші регіони України також пішли цим напрямком, але гроші для їхніх дорожників уже були втрачені. А на Закарпатті вдалося й шляхи відремонтувати, й облавтодор фінансово підтримати у кризовий час.
Побачимо, як воно буде цього разу. Поки що, за словами начальника Служби автомобільних доріг у Закарпатській області Василя Марковича, регіонам не повідомили, за якою схемою доведеться працювати в 2011-му. Тож наші дорожники й далі чекають роз’яснень із Києва.
