Тому в таких випадках завдання по збільшенню популяції в природному середовищі проводиться штучним шляхом - зарибленням. 

І якщо в питаннях відтворення промислових видів представників іхтіофауни на рибопромислових ділянках рибогосподарський водойм значну роль, як в фінансовому плані так і безпосередньо виділенням посадкового матеріалу, відіграють підприємства рибної галузі України, то питання по Червонокнижних видах в більшій мірі відноситься до "екологів". Оцінюючи ситуацію можна відмітити, що державних коштів завжди не вистачає в повному обсязі на такі проекти,а тому в переважній більшості вони реалізуються за рахунок громадських організацій, спонсорських "траншів" міжнародних природоохоронних організацій, фондів і т.п. 

 

Що стосується Закарпатського регіону то проблема ця найбільш актуальна для всієї України, адже більше 50% існуючих видів представників іхтіофауни занесенні до списків вразливих , або зникаючих видів і збільшеннях цих списків з декларуванням тільки охоронних функцій на папері стан справт не змінить. Болючим питанням для Закарпатської області в плані збереження рибних запасів є лососеві (дунайського лосося, форель, харіус). Саме задля їх збереження та здійснення заходів по штучному відтворенню Головним управлінням Закарпатдержрибоохорони було розроблено па погоджено Програму "Відтворення лососевих видів риб в басейні р. Тиса на 2008-2017 роки". 

 

Не зважаючи на повну відсутність її фінансування, фактично за ініціативою сектора іхтіології та контролю управління - інспекторським складом управління, членами Закарпатської природоохоронної організації "ГОЛОВАТИЦЯ", окремим рибалками та просто небайдужими громадянами проводиться робота по штучному відтворенню дунайського лосося, струмкової форелі та харіуса європейського в річках Закарпаття (без фінансування з державного, обласного , місцевого бюджетів). 

 

За результатами проведеного відбору статевих продуктів дунайського лосося на р. Тересва в період його нересту, спеціалістами сектору іхтіології було проведено інкубацію 10000 ікри (згідно Дозволу Мінприроди №2/2010). Станом на 19.08.2011 року наявним є поголів'я молоді в кількості 4500 шт. З яких 4000 шт. планується для подальшого утримання, з метою формування ремонтно-маточного поголів'я, яке буде використовуватись для отримання молоді для зариблення природних водойм. 

 

З метою розширення ареалу існування дунайського лосося, доцільним є здійснення експериментального зариблення молоді дунайського лосося в верхню течію р. Латориця (межа Свалявського та Воловецького районів) в кількості 500 шт.. Беручи до уваги результати проведених в 2008-2010 роках контрольних ловів та спільних з науковцями Інституту рибного господарства УААН (під керівництвом Мрук А.І.) іхтіологічних досліджень встановлено, що в складі іхтіофауни р. Латориця багатою і різноманітною є кормова база (малоцінні види риб, зообентос) для дунайського лосося, який на ділянці свого існування не буде створювати конкуренцію іншим видам риб. У зв'язку з цим Головне управління Закарпатдержрибоохорони звернулось до Інституту рибного господарства УААН України для отримання науково-біологічного обґрунтування щодо можливості та обсягів (шт../км) вселення молоді дунайського лосося в р.Латориця для формування різновікового поголів'я протягом 5-7 років. 

 

Проведення щорічного зариблення з використанням ефективного біркування або поміток для ідентифікації риб, буде мати значний науковий ефект, оскільки дасть можливість чітко слідкувати за всіма процесами життєдіяльності вселеної молоді та розвитку популяції і на перспективу урізноманітить рекреаційний характер нашого регіону.