Зустріти цих дивовижних тварин можна на території Брустрянського лісгоспу, але вони дуже полохливі, і навіть лісівникам, які роками працюють у цих угіддях, не часто доводиться їх зустріти.
Ці тварини схожі на оленів, але значно менші за розмірами. На думку вчених вони навіть відносяться до окремого виду оленів, пише Любов Немеш, прес-служба Тячівської РДА.
Зазвичай ці звірі тримаються якнайдалі від лісових доріг та людських очей. А якщо й спускаються з гір, то лише для того щоб напитися води з гірської річки, яка тут протікає та поласувати сіном з годівниці, яке для них припасають єгері.
Взимку тваринкам важко знайти їжу, тож цей корм стає їм у великій нагоді у важку пору року. А морози тут тримаються набагато довше, ніж у низинних районах. Якщо навіть гірські села вже практично безсніжні, то тут, у горах, як бачимо, все ще встелено білою ковдрою.
"Звісно, угледіти в горах диких козуль непросто. А якщо чесно, то і нам би теж не вдалося, як би не головний лісничий Кедренського лісництва Василь Золотар. Саме він показав нам з дороги, по якій ми їхали, цих милих звіряток на відстані десь 400- 600 метрів. Неподалік лісівники поставили для них годівницю і звірятка спускаються сюди підкормитися. Зазвичай, припасають для них гілкові корми та сіно, а також - сіль лизунець в солонці. Заготовляють лісники корм влітку та восени, а з'їдають його тваринки до початку весни", - пише журналіст.
До речі, на даний час у лісах Брустурянського лісгоспу збільшилась популяція фауни, зокрема козуль європейських та оленів благородних. Іх чисельність, для прикладу в 2014 році сягала, до 437 голів.
Зі слів головного лісничого Василя Золотаря найбільш сприятливими чинниками для збільшення популяції є малосніжні зими, забезпеченість кормами та зменшення кількості браконьєрів і звісно, хижаків - природніх ворогів парнокопитних.
Особливо це стосується диких вовків, які теж водяться в лісництві і навіть нападають на людські оселі. Одного нещодавно вдалося підстрелити єгерю лісництва. Однак це вже зовсім інша історія.
